Холлі у них. Екстинкціоністи катуватимуть її, звинувачуючи в тому, що вона дихає людським повітрям.
І тут йому спало на думку...
— У кожного підсудного є право на адвоката.
ГЛАВА 12: ТІ, ЩО ПІШЛИ НАВІКИ
Володіння людей, територія екстинкціоністів, Фес
МОЛОДШИЙ Артеміс погодився відвідати маєток доктора Кронскі, розташований неподалік від Медіни. Автомобіль Кронскі був розкішніший, ніж орендований Артемісом. Він мав потужний кондиціонер і кулер, сидіння його були драпіровані шкурою білого тигра. Артеміс пропустив хутро крізь пальці і зовсім не здивувався, виявивши, що воно справжнє.
— Непогані сидіння, — прокоментував він сухо.
Кронскі не відповів. Він був не дуже-то балакучий, відколи втратив лемура, лише бурмотав упівголоса, проклинаючи несправедливість усієї події. Також не було схоже, що він надто переймався тим, що фарба з його костюма в’їдалася в хутро дорогої драпіровки.
Хоча шлях до маєтку зайняв не більше п’яти хвилин, Артеміс використав цей час, щоб обдумати план подальших дій. На той час, коли автомобіль минув укріплені ворота, він вирівняв усі неточності у своїй стратегії. Дві хвилини, що залишилися, він присвятив одній з романтичних новел, які він час від часу писав під псевдонімом Віолетти Цирблоу.
Машина проїхала під аркою чотириметрової стіни. Артеміс дивився на всі боки, відмічаючи озброєних охоронців, що патрулювали маєток, розташування джерел енергії і службових приміщень.
Інформація — сила.
Маєток був побудований у стилі пляжних котеджів Каліфорнії: з плоским дахом, величезною кількістю скла і штучним пляжем з хвильовою установкою і рятувальником. Поряд з маєтком було зведено величезну будівлю для конференцій, на даху якої височів шпиль. Двоє чоловіків закінчували зміцнення мідного зображення на верхівці шпиля. Попри те, що велика частина зображення була закрита полотном, Артеміс бачив достатньо, аби зрозуміти: це людська рука, що стискає світ у кулаці. Символ екстинкціоністів.
Водій Кронскі зупинив машину біля входу, і доктор мовчки пройшов усередину будинку. Він жестом указав на покритий шкурою диван і пішов у спальню.
Артеміс сподівався прийняти ванну і змінити одяг, але напевно Кронскі був такий засмучений подією, що забув про ввічливість, тому Артеміс був вимушений смикати в різні боки комір сорочки і чекати на повернення хазяїна будинку.
Зал прийому Кронскі був жахливим місцем. Одна стіна була заповнена сертифікатами екстинкції. До кожного сертифікату додавалася світлина нещасної тварини і дата, коли екстинкціоністам удалося вбити останнього представника виду.
Артеміс нашвидку проглянув світлини на стінах. Тут були зображення японського морського лева й озерного дельфіна, гуамської літаючої лисиці і балійського тигра.
Усі вони пішли. Навіки.
Є тільки один спосіб побачити цих тварин: потрібно якось розвинути швидкість переміщення більшу, ніж швидкість світла, і повернутися в минуле.
Меблі в кімнаті, що вказують на цілі організації, викликали жах і відразу. Диван був обтягнутий шкурою фолклендської лисиці. Абажуром торшера слугував череп західного чорного носорога.
Артеміс з усіх сил намагався зберегти спокій.
«Я повинен якнайшвидше залишити це місце».
Але слабкий голос совісті нагадав йому, що його від’їзд не означатиме того, що це місце не існуватиме далі, а продаж дивної істоти Кронскі тільки притягне увагу людей до дій цієї організації.
Артеміс подумки уявив собі батька.
Чого б це не було варте. Що б не довелося зробити.
Кронскі з’явився в кімнаті в чистому, спадаючому вільними складками каптані. Його очі були червоними, начебто він плакав.
— Сядь, Артемісе, — сказав він, указуючи жестом на диван.
Артеміс окинув поглядом диван:
— Ні. Я залишуся стояти.
— Ах, розумію. Занадто великий диван. Важко залишатися серйозним, коли твої ноги не дістають до підлоги, — сказав Кронскі, сідаючи в офісне крісло.
Доктор потер очі міцними пальцями і надів фірмові сонцезахисні окуляри.
— Ти навіть уявити собі не можеш, як це: бути таким, як я, Ах-темісе. Переїжджати переслідуваним з країни в країну через віру, наче якийсь кримінальний злочинець. І тепер, коли я нарешті знайшов місце, яке можу називати будинком; тепер, коли я умовив комітет проводити збори тут, — я втратив лемура. Цей лемур був основною метою конференції.