— Але ця істота володіє магією, — протестував Артеміс, ударяючи по трибуні кулаком. — Ми всі чули, що вона може ставати невидимою. Ви заклеїли їй рот, щоб вона не змогла загіпнотизувати нас. Уявіть сили, які ми зможемо мати, якщо розкриємо секрети цього дару. Якщо ж вона ні на що подібне не здатна, то зможе трохи краще підготувати нас до зустрічі з іншими їй подібними.
Головною проблемою Кронскі було те, що він погоджувався з більшою частиною аргументів свого супротивника. Було абсолютно зрозуміло, що, для того щоб урятувати істоту, йому доведеться виманити з неї усі її секрети, проте він не міг собі дозволити відмовитися від цього аргументу. Якщо йому не вдасться, він може перехопити лідерство.
— Ми намагалися допитувати її. Наші кращі люди намагалися, але вона не сказала нам ні слова.
— Важко говорити із заклеєним ротом, — сухо помітив Артеміс.
Кронскі піднявся на весь свій зріст, для більшого ефекту знизивши тембр голосу. — Людська раса зіткнулася зі смертельним найнебезпечнішим ворогом, а ви хочете втертися їй у довіру? Екстинкціоністи так не вчиняють. Якщо є загроза, ми її знищуємо. Так це було і буде завжди.
Ця репліка викликала схвальний рев натовпу, оскільки кровожерливість завжди бере гору над розумом. Декілька учасників кричали стоячи. На їхню думку, час аргументів вийшов, і вони хотіли рішучих дій.
Обличчя Кронскі осяяла звитяжна посмішка.
«Йому здається, що все скінчено, — подумав Артеміс. — Бідолаха. — Наступною його думкою було... — Як же чухається ця борода!»
Він почекав, поки настане тиша і згасне викликаний фурор, після чого виступив із задньої частини трибуни.
— Я хотів пожаліти вас, докторе, — сказав він, — Тому що дуже вас поважаю.
Кронскі піджав губи.
— Пожаліти мене, містере Пастер?
— І ви знаєте чому. Я думаю, що ви достатньо довго відводили усім очі.
Кронскі анітрохи не переймався. Хлопчисько програв, і все, що йому залишалося, — це роздратоване базікання. І все ж таки, чому Пастер ще не вирив собі яму?
— І що ж ви маєте на увазі?
— Ви точно хочете, щоб я продовжував?
Зуби Кронскі оголилися в посмішці.
— О, абсолютно точно.
— Як побажаєте, — сказав Артеміс, підходячи до справи. — Ця істота не є нашим початковим підсудним. До вчорашнього дня ним мав стати лемур. Не те що б мавпочка, містере Киркенхазард, але щось досить близьке. Я кажу, що у нас був лемур, але насправді у нас майже був лемур. Його втратили в момент купівлі. Потім, і це важливо, потім ми купили цю істоту у того ж самого хлопченяти, яке майже продало нам лемура, на плату за якого пішли гроші із коштів фонду екстинкціоністів. Нікому не здається це підозрілим? Мені, наприклад, так здається. Це хлопченя залишило собі лемура і продало передбачуваного ельфа.
Вигляд у Кронскі більше не був самовпевненим. Цей Пастер знав чимало.
— Передбачуваного ельфа?
— Абсолютно правильно. Передбачуваного. Єдиний доказ, який у нас є, це ваше слово, і, зрозуміло, слово цього містера Киркенхазарда, який, поза сумнівом, є вашим заклятим ворогом. Ніхто не купився на цей трюк, я вас запевняю.
— Чи не хочете перевірити істоту особисто? — випалив Кронскі, намагаючись відвести звинувачення від Киркенхазарда. Цим простим аргументом я виграю собі перемогу.
— Дякую вам, докторе, — сказав Артеміс. — Я безперечно був би не проти.
Артеміс наблизився до клітки. Тепер йому знадобиться спритність рук і координованість — та складна частина плану, яку зазвичай проробляв Батлер.
Його кишеня трохи відстовбурчилася, оскільки в ній лежало кілька пластин лейкопластиру, запозичених з аптечки Мульча. Охороні довелося сказати, що це нікотиновий пластир, щоб йому дозволили пронести його на бенкет. Пластир ставав липким при зіткненні зі шкірою і набував форми, текстури і кольору того, до чого його прикладали.
Пальці Артеміса полізли в кишеню, але був ще не час торкатися пластиру. Приклеїти його до своєї руки не становитиме труднощів. Замість цього він поліз в іншу кишеню і дістав телефон, украдений з «Бентлі» в Ратдаунському парку.
— Цей телефон для мене безцінний, — сказав він екстинкціоністам. — Він трохи більший за інші, але це все тому, що я роками удосконалював його. Це дійсно дивовижна дрібниця. Окрім стандартних функцій я можу дивитися кіно, перевіряти котирування своїх акцій. У нім також є вбудована камера, працююча в рентгенівському діапазоні, та екран. Зачекайте секунду. — Артеміс натиснув декілька кнопок, сполучаючи телефон за допомогою блютузу з лептопами, а звідти з великим екраном.
— Ось, дивіться, — сказав Артеміс, проводячи телефоном зверху своєї руки. На екрані виникли фаланги пальців; п’ясткова кістка і кістки зап’ястка були темніші за світлі ділянки плоті. — Ви ясно бачите кістки в моїй руці. Хочу вас привітати, докторе Кронскі. У вас чудовий проектор.