— Ну, вони були у нас на гачку деякий час, а потім перейшли на субзвукову швидкість. Я здогадуюся, що їхній пілот полетить по людських авіалініях, поки вони не відчують себе у безпеці.
Опал диявольськи посміхнулася. Вона обожнювала змагання.
— О’кей, давайте використаємо наші переваги. У нас є швидкість і зброя. Все, що нам треба, — полетіти в потрібному напрямку.
— Що за схожість ідей, — посміхнувся Дискант.
Опал поморщилася.
— Будь ласка, Дисканте, використовуй короткі слова. Не примушуй мене перетворити тебе на купку попелу.
Це була порожня загроза, оскільки після сутички під штаб-квартирою у неї не залишилося на це достатньої кількості магії. Вона як і раніше володіла початковою магією — гіпноз, левітація та інше, але перш ніж знову творити блискавки, їй доведеться гарненько поспати. Проте братам Брілл необов’язково було про це знати.
— У мене є ідея. Я запустила записи розмов через розпізнавач голосу і запустила відповідність по світових регіонах. Ким би хто не був, він живе в центральній Ірландії. Ймовірно в Дубліні. Я хочу, щоб ми спустилися так швидко, наскільки це можливо, Дисканте, і коли шаттл спуститься з авіаліній... — Вона стиснула в кулаці уявну комашку, видавлюючи з її тіла кров. — Ми чекатимемо.
— Неймовірно, — сказав Дискант.
Маєток Фаулів
Сонце вже зійшло і знову сідало, тоді як Холлі вела тремтячий шаттл через обгородження маєтка Фаулів.
— У нас скоро закінчиться час, а цей шматок сміття скоро розвалиться, — сказала вона Артемісу. Холлі поклала руку на серце. — Я відчуваю іскру Номера Один, умираючу всередині, але у нас ще є час.
Артеміс кивнув. Вид маєтка якимсь чином змусив його сприймати стан матері ще гірше.
«Мені потрібно додому».
— Чудово, Холлі. Ти це зробила. Посади нас на задньому дворі. Ми зможемо увійти до маєтка через двері на кухні.
Ельфійка натиснула якісь кнопки.
— Позаду й навкруги. Знайшла два і третій захований. Датчики руху, якщо не помиляюся. Один керується дистанційно, інші на самозабезпеченні. Вимкнути керований датчик?
— Так, Холлі, вимкни, будь ласка, тривогу. Удома хто-небудь є?
Капітан перевірила термодатчик.
— Одне тепле тіло. Верхній поверх.
Артеміс полегшено зітхнув.
— Добре. Тільки мама. Вона напевно приймає снодійне. Молодший я тюки не міг повернутися.
Холлі посадила шаттл так м’яко, як могла, але передачі були зламані, а амортизатори — порожні.
У стабілізаторах були вибоїни, і гіроскоп обертався як флюгер. Шаттл, що приземлявся, оголив ряд булижників, які розлетілися в сторони, як шматки землі під плугом.
Артеміс узяв Джей-джея на руки.
— Чи готовий ти до нових подорожей, хлопчику?
Круглі очі лемура були повні сумнівів, він подивився на Мульча у пошуках підтримки.
— Завжди пам’ятай, — сказав Мульч, почухавши йому підборіддя. — Що ти розумник.
Гном знайшов старий байковий рюкзак і почав складати в нього все, що залишалося в холодильнику.
— У цьому немає потреби, — сказала Холлі. — Корабель твій. Забирай його, відкопуй усе, що награбував, і відлітай куди-небудь чимдалі. Скинь цю купу заліза в море і живи на зароблене декілька років. Тільки обіцяй мені, що не торгуватимеш з людьми.
— Тільки сміттям, — сказав Мульч. — І ти сказала, що я можу залишити собі шаттл?
— Я взагалі-то попросила тебе його викинути. Зроби мені послугу.
Мульч посміхнувся.
— Я щедрий гном. Я міг би зробити тобі таку послугу.
Холлі теж посміхнулася.
— Добре. І запам’ятай, коли знову зустрінемося, нічого цього не було, або, ймовірно, не буде.
— Мій рот на замку.
Артеміс підійшов до нього.
— Я б заплатив за те, щоб подивитися на Мульча Діггумса із закритим ротом.
— Мені теж завжди приємно з тобою зустрічатися. Мабуть, у майбутньому я тебе пограбую.
Артеміс потиснув гному руку.
— Хочеш вір, хочеш ні, але пограбуєш. У нас будуть гарні часи.
Джей-джей підійшов для рукостискання.
— Доглянь за людиною, Джей-джею, — серйозно сказав Мульч. — Він трохи темний, але казанок у нього варить.
— До побачення, містере Діггумс.
— До зустрічі, майстре Фаул.
Опал була на третьому обороті мантри Гола Свим, коли Мервелл увірвався до її особистої кімнати.
— Ми знайшли шаттл, міс Кобой, — задихаючись, промовив Мервелл, притискаючи до грудей голопроектор. Вони перейшли на надзвук менше ніж на хвилину, над Середземним морем. Але цього було досить!
— Хумм хумм хаа. Рахмуммм хумм хаа, — монотонно проспівала Опал, завершуючи мантру. — Світ усередині мене, згода оточує мене, всепрощення — мій шлях. Тепер, Мервелле, покажи мені, де цей Хлопець Бруду, щоб я змогла впхнути йому в глотку його тельбухи.