Мервелл показав голопроектор.
— Червона точка. Східне узбережжя.
— Військовий об’єкт?
— Що дивно, ні. Це резиденція. Взагалі ніякого захисту.
Опал вилізла зі свого затишного крісла.
— Добре. Зробіть кілька сканів. Розігрійте гармати і віднесіть мене вниз.
— Так, пані Кобой.
— І Мервелл...
— Пані Кобой?
— Гадаю, маленький Дискант на мене запав. Він сказав мені, що я дуже фотоприваблива. Бідолашний дурник. Чи не перекажеш йому, що я не для нього? Якщо ні, доведеться його вбити.
Мерв зітхнув.
— Перекажу, пані Кобой. Переконаний, що це його охолодить.
Артеміс спіймав себе на тому, що чухає голову Джей-джея, поки вони йшли маєтком.
Спокійно, хлопче. Тепер тебе ніхто не скривдить. Ми в безпеці.
Холлі піднімалася сходами за ним, прикриваючи ззаду, витягнувши два пальці. Звісно, пальці — не вогнепальна зброя, але кістки вони зламають, бо силу мають неабияку.
— Давай, Артемісе! Номер Один слабшає, нам потрібно швидше стрибати.
Артеміс обійшов детектор ваги на підлозі на дванадцятому кроці.
— Майже на місці. Залишилися секунди.
Його студія була такою самою, якою він її залишив, гардероб відчинений, краватка звисає з верхньої полиці, як змія.
— Добре, — сказав Артеміс. Його упевненість зростала.-— Це місце. Потрібне місце.
Холлі задихалася.
— Саме час. Мені важко утримувати сигнал. Неначе біжиш за запахом.
Артеміс поклав руку їй на плече. Трійця — втомлені, голодні, але задоволені.
Плечі Холлі опустилися — увесь цей час їй доводилося приховувати виснаження і напруженість.
— Я думала, ти помер, — сказала вона.
— Я теж так думав, — признався Артеміс. — А потім зрозумів, що не помру. Не в цьому часі.
— Я сподіваюся, ти поясниш мені.
— Після. За вечерею. А зараз не могла б ти відкрити потік часу, подруго?
За цим почувся різкий свист — це фіранки на великому вікні відчинилися. Молодший Артеміс і Батлер були тут, одягнені в костюми з фольги. Батлер розстебнув свій костюм, щоб дістати з нагрудної кобури пістолет.
— Що ви там говорили щодо тимчасового потоку? — запитав десятирічний Артеміс.
Мульч Діггумс закопував у землю золоту монету, коли земля під ним вибухнула, і він виявив себе таким, що висить на лезі носа-криголама шаттлу.
«Я навіть не чув, як вони наблизилися, — подумав він. — Ось тобі і Замша».
Перш ніж він устиг звестися на ноги, його скинуло в купу сріблястого деревного попелу стволом «Нейтрино», що реагував на рух його адамова яблука. Волоски на його бороді інстинктивно відчули, що зброя недружня, і сплелися навкруги ствола.
— Чудовий шаттл, — сказав Мульч, щоб потягнути час, поки не згаснуть зірочки в очах. — Припущу, що з тихохідним двигуном.
Три піксі стояли перед ним. Двоє чоловіків і жінка. Взагалі-то піксі не були особливо небезпечними істотами, але чоловіки були озброєні, а жінці досить було подивитися в очі.
— Закладаюся, — сказав Мульч, — що ви спалите весь світ, тільки щоб подивитися, як він горить.
Опал надрукувала це порівняння в маленькому електронному блокноті у своєму покетбуці.
— Дякую за це. Тепер скажи мені все.
«Спочатку трохи посперечаюсь, а потім дезінформую її», — подумав Мульч.
— Я тобі нічого не скажу, піксі-дияволице! — сказав він, і його адамово яблуко нервово ворухнулося під стволом гармати.
— Ох, — сказала Опал, розлючено притупуючи. — Ну, невже ніхто мене не боїться?
Вона зняла рукавичку і поклала великий палець Мульчу на скроню.
— А тепер покажи мені все.
І останніми іскрами вкраденої магії вона висмоктала всю пам’ять Мульча про останні з минулих днів. Це було б неприємною сенсацією, навіть для тих, кому доводилося стирати величезні шматки його особи. Мульч бурмотав і відштовхувався, у міру того, як події останніх днів зникали з його голови. Як тільки Опал отримала те, що хотіла, гном без тями впав на землю.
Він прокинеться часом пізніше, зі стартовим чіпом від шаттлу ЛЕПрекону в кишені і не маючи уяви про те, як він сюди потрапив.
Опал заплющила очі, переглядаючи свої нові спогади.
— Ах, — сказала вона посміхаючись. — Часовий потік.
— Зараз не час для цього, — наполягав Артеміс.
— А я думаю, що саме час, — стояв на своєму десятирічний Артеміс. — Ви знову увірвалися в мій будинок, так хоча б поясніть цю фразу щодо «потоку часу». Я вже не говорю про той факт, що ви все ще живі.