Ні-ні, Фаули не пішли по світу з торбами, боронь Боже! Але зі статусом мільярдерів розпрощалися. І тоді Артеміс Другий заприсягся виправити цю несправедливість. Він поновить родинне багатство. І зробить це у свій власний, неповторний спосіб.
Переклад Книги швидко наближався до завершення. Тепер Артеміс міг серйозно взятися до розробки подальшого плану дій. А що остаточну мету він собі визначив уже давненько, йому лишалося тільки помізкувати, як її, цієї мети, досягти.
Само собою зрозуміло, що метою Артемісабуло золото. Заволодіти купою золота. Наскільки хлопцеві було відомо, Чарівний Народ любив цей коштовний метал чи не так само, як і люди. Кожен ельф, кожнісінька фея мали собі по горнятку власного золота… Але постривайте, не так воно буде, хай-но тільки Артеміс доможеться свого. Принаймні хтось один із Чарівного Народу скоро, дуже скоро зостанеться з порожніми кишенями…
Після вісімнадцяти годин міцного сну й легкого, але поживного сніданку Артеміс піднявся по східцях до кабінету, що дістався йому в спадок від батька. Це була досить традиційна кімната: вся обшита темним дубом і заставлена книжковими полицями від підлоги до самої стелі — але Артеміс осучаснив її тим, що напхав найновішими досягненнями комп’ютерної техніки. По кутках гули об’єднані в єдину мережу комп’ютери «Епл-Макінтош». Один із них проектував сайт Сі-ен-ен на протилежну стіну, де мелькали збільшені картини щонайсвіжіших новин з усього світу.
Лаккей був уже там, налагоджуючи роботу машинерії.
— Повимикай усю цю техніку, — звелів Артеміс, переступивши через поріг. — Лиши тільки той комп’ютер, що займається Книгою. Для цієї роботи мені потрібна тиша.
Слуга приголомшено закляк. Сайт Сі-ен-ен працював безперервно ось уже чи не рік. Артеміс був певен, що не сьогодні-завтра таки надійдуть вісті про чудесний порятунок його батька. Наказ вимкнути сайт новин означав тільки одне: нарешті син змирився з тим, що сталось.
— Вимкнути усі?
На кілька миттєвостей Артеміс задивився на віддаленішу стіну.
— Так, — відповів він нарешті. — Всі вимкнути.
Лаккей дозволив собі деяке панібратство: обережно поплескав господаря по плечу, а тоді повернувся до роботи. Артеміс хрупнув суглобами пальців. Час і пора! Час і пора братися до того, що в нього виходило найліпше, — до виковування підступних планів.
Розділ 3
Холлі
Холлі Куць лежала у своєму ліжку і вся аж кипіла від люті. Хоча нічого незвичайного в цьому й не було. Лепрекони взагалі славляться буркотливістю. Але Холлі якраз була у надзвичайно кепському настрої, навіть із погляду Чарівного Народу. Була ж вона водночас і фея, й ельфиня, й лепрекон. Фея — то загальне найменування, ельфиня — точніше, формальне визначення. А лепрекон — ну, це у неї така робота, — бути лепреконом.
А втім, якщо ми її зараз змалюємо, то зовнішній вигляд Холлі скаже читачеві, либонь, більше, ніж ціла лекція про її родовід. Холлі Куць мала ясно-брунатну, барви ліщинового горішка шкіру, коротко підстрижені рудаві коси й карі очі. Носик її ледь загинався донизу, губки були пухкенькі, мов у херувимчика, і це цілком доречне порівняння, коли зважити, що прадідусем вона мала самого Купідона. Холліна мати походила з європейських ельфів і славилася вогнистою вдачею та гнучкою, мов у молоденької вербички, поставою. Тож і Холлі вдалася нівроку стрункенька, а її довгі, тонкі пальці ідеально годилися на те, щоб стискати поліційного електрошокового кийка. Які її вушка? Ну звісно ж, загострені. Зріст? Зайве питати, бо про нього ж свідчило її промовисте прізвище. Куций, ніде правди діти. Рівно метр. Хоча це тільки на один сантиметр нижче середньоельфійського зросту, але ж той злощасний сантиметр може відігравати жахливо важливу роль, надто коли тих сантиметрів у тебе не так і багато.
А головною причиною Холліної люті був її начальник, командувач Корч. Він-бо від першого дня почав присікуватися до неї. Образився, бачте, що першу жінку-поліціянта за всю історію Легіону зараховано саме до його спецкорпусу! Корпус особливого призначення вважався надзвичайно небезпечним місцем для служби, рівень смертності був тут куди виший, ніж в інших корпусах Легіону, тож командувач Корч був переконаний: сопливим дівчиськам тут не місце. Ну, та доведеться йому поміняти свою думку! Холлі Куць не збирається йти звідсіля — ніякі корчі не витурять її з цього корпусу.