Мульч здригнувся, і з його рукавів посипалося накрадене.
— Пані начальнице! — заскиглив він із виразом удаваного каяття на обличчі. — Я ж нічого не можу вдіяти з собою. Така вже моя натура.
— Розумію тебе, Мульче. Ось чому наша натура вимагає кинути тебе в буцегарню на парочку століть.
Вона підморгнула поліціянтові, що припровадив гнома в дільницю:
— Любо глянути, як ви не втрачаєте пильності.
Ельф зашарівся, нагинаючись, щоб підняти з підлоги свого гаманця й поліційного значка.
Холлі уже тихенько, навшпиньки пройшла повз кабінет начальника, сподіваючись прошмигнути у свій куточок непоміченою.
— КУЦЬ! АНУ ЗАЙДИ ДО МЕНЕ!
Холлі зітхнула. Ну от! Починається…
Запхнувши шолом під пахву, Холлі розгладила бганки на уніформі й увійшла до кабінету командувача Корча.
Корчеве обличчя було бурякове від лютості. Взагалі він увесь час був такий, більш чи менш побуряковілий і лютий, за що його позаочі й прозивали Буряком. У дільниці навіть приймали ставки на те, скільки лишилося командувачеві до серцевого нападу — себто коли його грець візьме. Найвигідніше вважалося ставити гроші на півстоліття, не більше.
Корч постукав пальцем по місяцеміру у себе на зап’ясті.
— Ну? — грізно запитав начальник. — І котра ж це, по-твоєму, година?
Холлі відчула, як червоніють її щоки. Вона ж спізнилася лиш на одну хвилину, не більше. І ще ж як мінімум добрий десяток поліціянтів з її зміни не з’явився на свої робочі місця. Але командувач Корч щоразу вибирав саме Холлі, допікаючи їй доганами.
— Центральна вулиця… — промимрила вона знічено. — Чотири смуги не працюють…
— Не ображай снаршого своїми нікчемними виправданнями! — заревів начальник. — Ти ж знаєш, що таке центр міста. Вставай на кілька хвилин раніше!
Отут командувач і справді мав слушність. Холлі Куць чудово знала, що таке місто Гавань. Вона ж бо і народилася, й виросла тут. Відколи люди — «багноїди» — заходились експериментувати з глибинним бурінням, усе більше фей та ельфів стали покидати свої неглибокі твердині, переселяючись туди, де глибше та безпечніше, себто в місто під назвою Гавань. Метрополія зробилася перенаселена, обслуговуючого персоналу не вистачало. А тут іще й дозволили автомобільний проїзд через центр — от ніби й так мало смороду від усіх отих неотесаних гномів, що тиняються вулицями!
Авжеж, Корч слушно каже. Їй треба вставати трішечки раніше. Але вона цього не робитиме, поки решта не підрівняється.
— Я знаю, про що ти думаєш, — провадив Корч. — Чому це я що не день чіпляюся тільки до тебе? Чом я ніколи не гаркну на всіх отих лайдаків?
Холлі промовчала, але відповідь і так прочитувалася на її обличчі.
— Хочеш, щоб я сказав тобі, чому?
Холлі ризикнула кивнути головою.
— Тому що ти — дівчисько!
Холлі відчула, як її пальці мимоволі зціпилися в кулачки. Вона здогадувалася!
— Однак причина тут не та, про яку ти думаєш, — не вгавав Корч. — Ти — перша жінка в нашому Корпусі. Перша за всю його історію. Мільйон наших співгромадян стежить за кожним твоїм рухом.
На тебе покладають великі надії. Але є й чимало таких, хто ставиться до тебе упереджено. У твоїх руках — майбутнє сил правопорядку. Але, здається, нести цей тягар тобі не до снаги. Поки що принаймні.
Холлі розгублено закліпала очима. Досі Корч нічого подібного їй не говорив. Зазвичай він обмежувався простими зауваженнями на взір: «Поправ шолом!», командами типу «Струнко!» і всякими такими «ля-ля».
— Ти повинна зі шкури лізти, щоб показати себе з кращого боку, а це означає — бути кращою за всіх. — Корч тяжко зітхнув і впав на сидіння свого обертового крісла. — Просто не знаю, Холлі… Особливо після того, що скоїлося в Гамбурзі…
Холлі скривилася. Гамбурзька справа обернулася цілковитим провалом. Один із переслідуваних нею злочинців дременув нагору й спробував попросити в багноїдів політичного притулку. Тоді Корч мусив зупинити час, викликати Швидке реагування і здійснити чистку пам’яті чотирьом причетним до справи багноїдам. Поліція потратила на це купу свого дорогоцінного часу. І все з вини її, Холлі Куць.
Командувач узяв із письмового столу якийсь формуляр.
— Одне слово, все даремно. Я прийняв рішення. Переводжу тебе у Відділ вуличного руху, а на твоє місце беру капрала Фронду.
— Фронду? — вибухнула Холлі. — Цю нетіпанку? Цю вітрогонку? Вона — взірцевий поліціянт?
І так бурякове обличчя Корча побуряковіло ще дужче.
— А чом би й ні? Ти ж ніколи навіть не намагалася показати себе з кращого боку! Або ж твій кращий бік — це щось далеко не найкраще. Даруй, Куць, але ти втратила свій шанс…