Выбрать главу

Холлі засунула легенького пістолета до своєї наплічної кобури.

— Здається… я готова.

— Сумніваюсь, — засміявся чи то заіржав О’Гир. — Неможливо бути по-справжньому готовим до зустрічі з тролем.

— Дякую, що додав мені впевненості.

— А всяка впевненість — від незнання, — повчально мовив кентавр. — Якщо ти відчуваєш у собі впевненість, ба навіть зухвальство, — значить, ти чогось та не знаєш.

Холлі хотіла була щось заперечити, але передумала. Чи не тому, що в глибині душі підозрювала: О’Гир таки має слушність.

Пневматичні підйомники працювали на струменях газу, що по спеціальних каналах подавався від земного ядра. Інженери Легіону під керівництвом О’Гира виготовили яйцеподібні титанові капсули, що могли рухатися в газових потоках. Капсули було оснащено автономними двигунами, але для термінового підйому на поверхню не було нічого ліпшого за природний викид магми.

О’Гир провів ХолЛі повз довгу низку причалів до шахти Е7. Капсула, що стояла в доку, здавалася надто вже тендітною, аби мчати, подібно до ракети, на струменях магми. Її дно було засмалене до чорноти й подзьобане ніби віспою — наслідок бомбардування кам’яною шрапнеллю.

Кентавр ласкаво поплескав капсулу по бамперу.

— Ця лялечка служить ось уже п’ятдесят років. Найстаріша 3 моделей, які працюють досі в шахтах.

Холлі судомно ковтнула слину. І так на неї справили моторошне враження шахти, а тут іще їхати доведеться в такій допотопній шкаралупі.

— Коли ж ви її теє, на заслужений відпочинок?

О’Гир почухав своє волохате пузо.

— За такого фінансування, як ніші… хіба після аварії зі смертельним наслідком.

Холлі сіпнула важкенькі дверцята, гумове ущільнення піддалося, цмокнувши. Капсулу (капсулу? Та це ж стручок якийсь…) будували аж ніяк не для того, щоб пасажирові було зручно. Місця тут ледве вистачало для тісного сидіння з реміняччям посеред джунглів електроніки.

— А це що таке?!¦— запитала Холлі, показуючи пальцем на сірувату пляму на підголовнику сидіння.

О’Гир знічено почовгав копитами.

— Гмм… Мозкова рідина, мабуть. Під час останньої мандрівки на поверхню сталася розгерметизація. Але щілину вже залатали. Офіцер вижив. З інтелектом у нього тепер на кілька пунктів нижче, харчуватися він може тільки рідкими кашками, але він живий, і це головне.

— Авжеж, найголовніше, — іронічно підтакнула Холлі, пролазячи крізь плутанину дротів.

О’Гир позастібав на ній ремені безпеки, ретельно перевірив замки.

— Готова?

Холлі кивнула головою.

О’Гир постукав пальцем по мікрофону, вмонтованому в її шолом.

— Залишайся на зв’язку, — сказав він і захряснув дверцята. «Не думати, тільки не думати про це, — наказувала сама собі Холлі. — Не думати про розпечений до білого потік магми, який ось-ось поглине це крихітне суденце. Не думати про те, як сила МАХ-2 махоне тебе до поверхні, вивертаючи навиворіт.

І вже ж, звісно, ні в якому разі не думати про кровожерного тролюгу, що так і хоче випустити тобі нутрощі своїми іклищами. Ні-ні. Не думати ні про що таке… Надто пізно вже що-небудь міняти».

У навушниках пролунав голос О’Гира.

— Відлік — мінус двадцять, — сказав кентавр. — Ми перейшли на секретний канал, враховуючи можливість того, що багнощи накрили нас системою підземного моніторингу. Від них можна всього сподіватися. Одного разу нашу передачу перехопив нафтовий танкер із Близького Сходу. Ну й галасу було…

Холлі поправила мікрофон у шоломі.

— Зосередься на мені, О’Гирчику. Як-не-як, моє життя у твоїх руках.

— Ох… вибач. Ми тебе виводимо по рейках, а тоді шурхонем у головний стовбур шахти Е7. Приплив магми почнеться з хвилини на хвилину. Першу сотню клаців промчиш на ньому, а далі рухатимешся вже самостійно.

Холлі кивнула головою і стисла руками два однакові, мов близнюки, важелі управління.

— Перевірка всіх систем… Пуск!

Засичали, зашипіли, заводячись, двигуни. Крихітне суденце засіпалося у своєму доці, й пасажиркою почало калатати, мов сухою горошиною в стручку. Насилу розчула, що там О’Гир говорить їй на вухо.

— Ти тепер у допоміжному стовбурі… Готуйся! Зараз полетиш, Куць!

Холлі дістала з коробочки в панелі приладів гумовий циліндрик і закусила його зубами. Відкусиш собі язика — жодні мікрофони не зарадять. Вона увімкнула камери зовнішнього спостереження й вивела зображення на екран.