Ангеліна Фаул спускалася, легенько торкаючись рукою поруччя. Артеміс уже встиг забути, яка вродлива й зграбна його мама. Її босі ноги швидко ступали по застелених. килимовою доріжкою сходах… Ось вона й стала перед сином.
— Доброго раночку, любий, — весело мовила вона, от ніби це був. звичайний день, один із багатьох таких самих звичайних днів.
— М-мамо… — затинаючись, видавив Артеміс.
— Ну, обніми мене.
Артеміс ступив крок в материні обійми. Ці обійми були теплі й дужі. Від матері віяло парфумами. Він знову відчув себе маленьким хлопчиком — а ким іще, власне, він, міг бути?
— Пробач, — прошепотіла вона йому на вухо.
— Пробачити — за що?
— За все. За ті останні кілька місяців, коли я не була самою собою. Але тепер усе зміниться. Що було, те загуло, й пора розпрощатися з минулим.
Артеміс несподівано відчув на щоці сльозу. Але чию? Годі було розпізнати.
— А ще пробач, що я не маю для тебе подарунка.
— Подарунку? — зчудувався Артеміс.
— Атож! — проспівала мати й закружляла сина довкола себе. — Хіба ти не знаєш, який сьогодні день?
— Який сьогодні день?
— Сьогодні Різдво, дурненький. Різдво! А на Різдво заведено дарувати подарунки! «Саме так, — подумав Артеміс. — Заведено. Подарунки. Сан Д’Клас».
— І ти тільки поглянь на цей дім! Похмурий, мов мавзолей. Лаккею!
Слуга квапливо запхнув «Зігзауера» до кишені.
— Так, пані?
— Зателефонуй Брауну Томасу. Номер на платиновій картці. Відкрий мені заново рахунок. Скажи Гелені, що я хочу відремонтувати будинок. Усе тут переробити.
— Слухаюсь, пані. Все переробимо.
— Так, і розбуди Джульєтту. Нехай перенесе мої речі до великої спальні. Мансарда надто запилюжена.
— Так, пані. Зараз же зробимо, пані.
Ангеліна Фаул узяла сина під руку.
— А зараз, Арті, я хочу про все-все дізнатися. Признавайся, що тут скоїлося?
— Ми тут дещо міняли, мамо, — відповів Артеміс. — Старі двері були геть пожолобилися від сирості.
Ангеліна насупилась — син її аж ніяк не переконав.
— Зрозуміло. А як твоя школа? Ти вже вибрав собі фах? І ким же ти вирішив стати?
Губи машинально відповідали на ці такі звичайні мамині запитання, а в голові гарячково крутилися розгублені думки. Як бути? Це ж він знову став маленьким хлопчиком, і його життя круто зміниться. Відтепер доведеться вигадувати куди хитромудріші плани, аби мама часом чогось не запідозрила. Але справа того варта.
А щодо подарунка Ангеліна Фаул помилилася. Вона таки зробила йому подарунок — справжній, різдвяний.
Епілог
Тепер, коли ви дочитали цей звіт, ви повинні краще усвідомити, що за небезпечна «пташка» цей Фаул.
Існує, як видно, прикра тенденція оточувати образ Артеміса Фаула таким собі романтичним ореолом. Приписувати йому якості, яких він не має. Ось, наприклад, той факт, що він віддав половину одержаного викупу, аби зцілити свою матір, зовсім не є свідченням його синівської любові. Вчинив він так просто тому, що знав: соціальні служби вже розглядають його справу. Не сьогодні-завтра його мали оформити в який-небудь сиротинець, от він і вдався до відповідних заходів.
Ну а факт існування Чарівного Народу Фаул зберіг у таємниці для того тільки, аби самому скористатися цим, безперечно, вельми цінним знанням. І він таки мав кілька нагод поскубти підземних мешканців. Однією з небагатьох його помилок було те, що він лишив капітана Куць живою. Холлі Куць стала провідним експертом Легіону підземної поліції зі справ Артеміса Фаула, і неможливо переоцінити її заслуги в боротьбі з найнебезпечнішим ворогом Чарівного Народу. Адже цій боротьбі судилось затягтися аж на декілька десятиріч.
За іронією долі, найвеличнішим тріумфом для обох супротивників став той час, коли під час повстання гоблінів їм довелося об’єднати свої зусилля. Але то вже інша історія.
Звіт склав: доктор психнаук Ж. Аргон.
Для архіву Академії Легіону підземної поліції.
Точність деталей становить 94 відсотки, решта 6 відсотків припадає на неминучі екстраполяції.
