— Ви бачили, що сталося, міс?
Міс? Холлі дуже закортіло добряче розмахнутися і закинути офіцера до найближчого смітника. Але зараз не час для образ, потрібно відвернути його увагу.
— Дякувати богам, ви тут, офіцере, — запричитала вона голосом на октаву вище свого нормального. — Он там, біля мультиміксера. Усюди кров.
— Кров! — зрадів «колесо». — Усюди?
— Абсолютно усюди.
Транспортний офіцер відпустив її плече.
— Дякую, міс. Зараз розберемося.
Він попрямував до мультиміксера, але обернувся.
— Вибачте, міс, — запитав він, бо чомусь обличчя жінки здавалося йому знайомим. — Чи ми не бачилися раніше?
Але ельфійка в каптурі вже зникла.
«Ну і добре, — подумав «колесо». — Піду краще подивлюся на кров».
А Холлі бігла Кришталевою вулицею, хоча квапитися було і не потрібно. Дуда або вирішив, що ситуація надто небезпечна, щоб викривати свій барліг, або що Мульч його вже схопив. У будь-якому разі вона нічого не могла вдіяти. Знову вона пожалкувала про відсутність підтримки ЛЕП. За часів Рекону варто було лише віддати в мікрофон короткий наказ, і всі вулиці поблизу були б уже оточені.
Вона обминула робота-прибиральника і повернула до Кришталевого кварталу, де і був барліг піксі. Вузенька вулиця вела до торгівельної плази, тож на ній містилися переважно пункти доставки. Серед них юрмилися приміщення, що здавали під склади.
Холлі здивувалася, коли прямо перед собою побачила Дуду, що рився в кишенях. Мабуть, шукав чіп від дверей. Щось його затримало. Може, йому довелося пробиратися окружними шляхами, щоб не Зіткнутися з «колесами»? Що б там не було, вона отримала іще один шанс його впіймати.
Дуда підняв голову, і Холлі йому помахала.
— Доброго ранку! — сказала вона.
Дуда погрозив їй кулаком.
— Тобі більше нема чого робити, ельфійко? Я ж лише кілька рибок перевіз.
Питання прикро вразило Холлі. Хіба це найкращий спосіб допомогти Народу? Командир Рут хотів би від неї чогось більшого. За останні кілька місяців вона скотилася від важливих операцій на по верхні до гонитви за контрабандистами по темних завулках. Куди вже гірше.
Вона підняла відкриті долоні.
— Я не хочу заподіяти тобі нічого поганого, тож не рухайся.
Дуда хмикнув.
— Заподіяти мені погане? Ти? Не зможеш.
— Ні, — погодилася Холлі. — Не я. Він, — і вказала на бруд під ногами Дуди.
— Гм? — Дуда з підозрою придивився, очікуючи пастки.
І підозри його були небезпідставні. Земля під ногами заворушилася і піднялася.
— Що? — підняв одну ногу Дуда.
І він би зійшов із цього місця, якби мав час. Але подальші події відбувалися дуже швидко.
Земля не просто опустилася, її ніби висмоктали з-під Дуди із противним сьорбанням. Із землі показалися зуби, а за ними — величезний рот. Рот належав гномові, що випірнув із-під землі, немов дельфін, випустивши зі своєї філейної частини чималу порцію газів. Зуби зімкнулися навколо Дуди і проковтнули його аж до шиї.
Мульч Діггумс, бо то, звісно, був він, повернувся в тунель, прихопивши із собою бідолашного піксі. Дуда, треба зауважити, мав уже не такий задерикуватий вигляд, як секунду тому.
— Г-г-гном? — пробелькотів він. — Я думав, ви не поважаєте закон.
— Зазвичай не поважають. Але Мульч — виняток. Не ображайся, що він сам тобі не відповідає, бо може випадково відкусити тобі голову.
Дуда здригнувся.
— Що це він робить?
— Схоже, облизує тебе. Слина гномів твердішає на повітрі. Щойно він випустить тебе з рота, ти опинишся в твердій шкаралупі, як курча в яйці.
Мульч підморгнув Холлі. Більшого зараз він дозволити собі не міг, але Холлі знала, що протягом іще кількох днів він вихвалятиметься своїми надзвичайними талантами.
Гноми можуть рити багатокілометрові тунелі. Гноми можуть випускати гази і користуватися ними, як реактивним двигуном. Гноми можуть виробляти два літри слини за годину. А що можеш ти? Тільки і маєш, що відоме обличчя, яке заважає нам працювати.
Холлі зазирнула в діру, зачепившись пальцями на ногах за краї.
— Чудово, партнере. Гарна робота. А тепер чи не міг би ти виплюнути нашого втікача?
Мульч із радістю послухався. Він виплюнув Дуду на асфальт, вибрався сам і закрив щелепи.