Опал аж замуркотіла.
— Правильно. Все має бути лише моїм. Я тут єдина важлива істота.
Артеміс непомітно сунув одну руку в кишеню. Ту, в якій тримав мобільного. І дзвінок до маєтку Фаулів іще тривав.
— Якщо дозволите, міс Кобой. Така ілюзія відчуття власної важливості дуже поширена серед тих, хто пережив кому. Відома як синдром нарциса. Я саме на цю тему написав статтю до «Щорічника психолога» під псевдонімом сер Е. Брум. Ви так багато часу провели наодинці із собою, так би мовити, що решта стали нереальними...
Опал кивнула Мерву:
— Заради неба, змусь його замовкнути.
Мерв із радістю послухався і тицьнув блакитним електричним стрижнем у груди Артеміса. Ірландський хлопець упав на півслові.
— Що ти накоїв? — закричала Холлі, опускаючись поруч з Артемісом. Вона з полегшенням відчула стабільне серцебиття під закривавленою сорочкою.
— Е, ні,— сказала Опал.— Іще не мертвий, просто приголомшений. Ну і днина видалася сьогодні юному Артемісові.
Холлі поглянула на мініатюрну піксі, блиснула очима, сповненими горя й люті.
— Чого ти від нас хочеш? Що іще ти можеш зробити?
Опал зробила невинне обличчя.
— Не звинувачуй мене. Ви самі напросилися. Я просто хотіла зламати ельфійське суспільство, але ж ні, вам це не сподобалося. Тоді я запланувала кілька відносно простих вбивств, але ви вирішили вижити. До речі, медаль тобі в руки за те, що впоралася з біобомбою. Я спостерігала з двадцятиметрової висоти у замаскованому транспортері. Стримати солініум ЛЕПівським шоломом — кмітлива думка. Але тепер через вас у мене стільки клопоту, стільки довелося сил витратити, що я дозволю собі трошки розважитися.
У Холлі аж горло перехопило від страху.
— Розважитися?
— Так. Я приготувала для Фоулі невеличкий мерзенний сценарій. Трохи театральний, пов’язаний з Одинадцятьма Чудесами. Але тепер я вирішила, що на нього заслужили ви.
Холлі напружилася. їй би за зброю хапатися, іншого вибору немає. Але вона мусить запитати, така вже ельфійська натура.
— Наскільки мерзенний?
Опал посміхнулася, і назвати її обличчя цієї миті можна було лише злісним.
— Троле-мерзенним,— відповіла вона.— І ще одне. Я кажу вам це, бо ви все одно загинете, і я хочу, щоб у мить своєї смерті ви ненавиділи мене так само, як і я вас.— Опал зробила драматичну паузу.— Пам’ятаєш про точку на бомбі, що я причепила до Джуліуса?
У Холлі в грудях стало гаряче.
— Пам’ятаю.
У Опал спалахнули очі.
— Так от, нічого там не було.
Холлі схопилася за пістолет, але Мервелл ударив її електричним стрижнем. Вона заснула, не встигнувши і підлоги торкнутися.
ГЛАВА 6: ТРОЛЕ-МЕРЗЕННО
Під Атлантичним океаном, за дві милі від узбережжя Керрі, води Ірландії
ЗА три тисячі метрів під Атлантичним океаном летів по вулканічній розколині до гирла підводної ріки ЛЕПівський транспортер. Ріка вела до ЛЕПівського порту, де пасажири пересідали на судна регулярних перевезень.
На борту було троє пасажирів і пілот. Пасажири — гном-злочинець і двоє атлантичних маршалів, що його ескортували. Мульч Діггумс, злочинець, про якого йдеться, був у піднесеному настрої як на істоту, вбрану в арештантську робу. А причина полягала в тому, що нарешті розглянули його апеляцію, і юрист сподівався, що всі звинувачення проти його клієнта будуть анульовані.
Мульч Діггумс — тунельний гном, що кинув шахти заради кримінального життя. Він позбавляв Людей Бруду цінностей і продавав крадене на чорному ринку. За останні кілька років його доля тісно переплелася з Артемісом Фаулом і Холлі Шорт, у їхніх пригодах він відіграв ключову роль. Але його бурна діяльність зазнала поразки, бо до нього дотягнулася довга рука ЛЕП.
Перед тим як увезти Мульча Діггумса добувати термін, йому дозволили попрощатися з другом-людиною. Артеміс дав йому дві речі. Перша — записка, що радила перевірити дату на першому ордері на обшук печери. Друга — золотий медальйон, який потрібно було повернути Артемісові за два роки. Певно, хлопець збирався відновити їхню дружбу. Мульч роздивлявся медальйон тисячі разів, намагався розгадати секрет, доки від постійного мацання не стерся шар позолоти, і під ним гном не побачив комп’ютерний диск. Мабуть, Артеміс записав повідомлення самому собі. Щоб повернути спогади, які в нього забрала ЛЕП.
Щойно Мульча відправили до в’язниці суворого режиму під Атлантидою, він написав прохання до комісії. Коли до нього неохоче прийшов адвокат, призначений урядом, гном попросив перевірити дати на ордері на обшук, після якого бідолаху заарештували. Якимось дивом дати були неправильними. Згідно з комп’ютером ЛЕП, Джуліус Рут обшукав його печеру ще до того, як отримав ордер. Таким чином, той арешт і всі наступні було анульовано. Лишилося перечекати довгий процес оформлення і останній допит, і Мульч стане вільним гномом.