Батлер прокрався в кабінет, ступаючи так тихо, що навіть і оленя би не сполохав. Навіть зі спини гість мав дуже дивний вигляд. Ледь метр заввишки, з кострубатим тулубом і товстими мускулистими кінцівками. Усе тіло в нього було вкрите густим жорстким волоссям, яке, здається, рухалося само по собі. На голові в нього був шолом із такої ж сяючої речовини, що і на сигналізації. На гостеві був синій спортивний костюм із клапаном на сідницях. Клапан тримався на одному ґудзику, надаючи змогу помилуватися волосатим задом, таким дивно знайомим.
Запис наближався кінця.
Артемісова викрадачка розказувала, що вона приготувала для хлопця.
— Так,— казала вона.— Я приготувала для Фоулі невеличкий мерзенний сценарій. Трохи театральний, пов’язаний з Одинадцятьма Чудесами. Але тепер я вирішила, що на нього заслужили ви.
— Наскільки мерзенний? — спитала нова союзниця Артеміса, Холлі.
— Троле-мерзенним,— відповіла Опал.
Незваний гість закашлявся і виплюнув залишки ягняти.
— Погано,— сказав він.— Це дуже погано.
Батлер вихопив зброю і наставив її на злодія.
— Зараз стане іще гірше,— пообіцяв він.
Батлер посадив незнайомця у шкіряне крісло в кабінеті, інше поставив навпроти. Спереду це створіння мало ще більш дивний вигляд. Обличчя в нього було вкрите жорстким волоссям, тільки очі й зуби виблискували. Іноді очі спалахували червоним, як у лисиць, а зуби нагадували два ряди гострих жердин. Це не волохата дитина, це якась доросла істота.
— Можеш не казати,— зітхнув Батлер.— Ти ельф.
Істота випрямила спину.
— Як ти смієш! — вигукнув чоловічок.— Я гном, і тобі це дуже добре відомо.
Батлер повернувся думками до заплутаного повідомлення Артеміса.
— Дай здогадаюсь. Я тебе знав, але чомусь забув. Ага, ельфійська поліція стерла мою пам’ять.
Мульч відригнув.
— Правильно. Ти не такий повільний, як здаєшся.
Батлер підняв пістолета.
— Пістолет спрямовано на тебе, тож контролюй язик, малий.
— Вибач, я не второпав, що ми тепер вороги.
Батлер нахилився до гнома.
— Ми були друзями?
Мульч подумав.
— Ну, не від самого початку. Але мені здається, що ти мене полюбив за шарм і шляхетну вдачу.
Батлер принюхався.
— І за особисту гігієну?
— Так нечесно,— заперечив Мульч.— Чи знаєш ти, через що мені довелося пройти, аби сюди дістатися? Я втік із транспортера і проплив кілька миль у крижаній воді. А тоді довелося завітати до коваля на заході Ірландії — мало не єдине місце, де іще лишилися ковалі,— і зняти із себе залізне кільце. Не питай. А тоді я рив тунель крізь усю країну, щоб дізнатися всю правду. І тепер, коли я тут, один із Людей Бруду, якого я вважав своїм другом, розмахує перед моїм носом пістолетом.
— Зачекай хвилинку,— сказав Батлер.— Мені потрібна хустинка, щоб очі витерти.
— Ти мені не віриш?
— Чи вірю я в ельфійську поліцію, змову піксі та гномів у тунелях? Ні.
Мульч повільно потягнувся в кишеню спортивного костюма і дістав золотий комп’ютерний диск.
— Може, це тобі допоможе?
Батлер уставив диск в один із Артемісових ноутбуків, спочатку переконавшись, що той не підключений до жодного комп’ютера. Якщо на диску вірус, то вони втратять лише один жорсткий диск. Він побризкав диск спеціальним очищувальним спреєм і протер ганчіркою, вставив у дисковод.
Комп’ютер запитав пароль.
— Диск заблокований,— сказав Батлер.— Який пароль?
Мульч знизав плечима, у кожній руці в нього було по багету.
— Гей, звідки мені знати? Це ж Артемісів диск.
Батлер нахмурився. Якщо це дійсно диск Артеміса, тоді його можна відкрити з допомогою пароля Артеміса. Він надрукував три слова. «Aurum potestas est». Золото — сила. Родинний девіз. Через кілька секунд перед ним відкрилося вікно з двома папками. Одна була підписана: «Артеміс», інша — «Батлер». Перед тим як відкривати, охоронець перевірив їх на віруси. Чисто.
Батлер чомусь почав нервувати. Він відкрив папку зі своїм іменем. Там було більше сотні файлів. Переважно текстових, але були і відеозаписи. Найбільший файл був підписаний: «Подивитися першим». Батлер двічі клікнув на ньому мишкою.
На екрані відкрилося маленьке віконце плеєра. З’явився Артеміс, що сидів за цим самим столом, де зараз стояв Ноутбук. Дивно. Батлер натиснув трикутник відтворення.
— Вітаю, Батлере,— сказав голос Артеміса. Чи може геніальна підробка.— Якщо ти дивишся цей запис, наш добрий друг містер Діггумс виконав своє завдання.
— О, чуєш? — промовив Мульч із повним ротом.— Добрий друг містер Діггумс.