— Тихо!
— Усе, що на твою думку, ти знаєш про цю планету, зараз зміниться,— продовжив Артеміс.— Люди — не єдині розумні істоти на Землі; власне, ми навіть не дуже розвинені в технологічному сенсі. Під землею живе кілька видів ельфів. Більшість із них, можливо примати, але в мене не було змоги провести медичний огляд.
Батлер не зміг приховати нетерплячки.
— Будь ласка, Артемісе. Переходь до суті.
— Але облишу це на наступний раз,— сказав Артеміс, немов почувши слугу.— Існує ймовірність, що ти переглядаєш цей запис у час небезпеки, тож я маю озброїти тебе всіма знаннями, які ми зібрали під час наших пригод з Легітимною Ельфійською Поліцією.
«Легітимна Ельфійська Поліція? — подумав Батлер.— Це все підробка. Має бути підробкою».
І знову Артеміс у відео немов прочитав його думки.
— Щоб підтвердити, що всі фантастичні факти, які я зараз тобі відкрию, є правдою, я скажу одне слово. Лише одне. Слово, яке я б не знав, якби ти мені не сказав. Ти промовив його, коли лежав при смерті, перед тим, як Холлі Шорт зцілила тебе своєю магією. Яке слово ти назвав мені, коли думав, що помреш, друже? Яке б єдине слово ти мені сказав?
«Я б назвав тобі моє ім’я»,— подумав Батлер. Те, що відоме лише двом у цілому світі. Етикет охоронців забороняє це робити, хіба що вже запізно, аби про це хвилюватися.
Артеміс нахилився до камери.
— Твоє ім’я, мій старий друже,— Домовик.
У Батлера запаморочилося в голові.
«Господи,— думав він.— Це правда, це все правда».
У мозку почалося щось відбуватися. З підсвідомості спливали розрізнені образи, звільнюючи пригнічені спогади. Фальшиве минуле змінилося сліпучою правдою. Всередині черепа маленькі шматочки мозаїки склалися докупи, усе стало зрозумілим. Він почувався старим, бо зцілення зробило його старшим. І дихати йому було важче, бо в шкірі лишилися волокна кевлару. Він пригадав викрадення Холлі і революцію гоблінів Б’ва Келл. Пригадав Холлі та Джуліуса, кентавра Фоулі і, звісно, Мульча Діггумса. Читати інші файли не було потреби. Вистачило одного слова. Він усе пригадав.
Батлер подивився на гнома новими очима. Усе тепер було знайомим: непокірне волосся, криві ноги, запах. Він підскочив із крісла, кинувся до Мульча, що саме перевіряв вміст холодильника.
— Мульче, старий ти гріховоднику! Радий тебе бачити.
— Ну от і пригадав,— сказав гном, навіть не повернувшись,— Хочеш іще щось сказати?
Батлер покосився до відкритого клапану на штанях.
— Так. Прибери цю штуку від мене. Я вже бачив її в дії.
І посмішка застигла на губах охоронця, коли він пригадав деталі Артемісового голосового повідомлення.
— Джуліус? Я чув щось про бомбу.
Мульч обернувся від холодильника, борода в нього побіліла від молока.
— Так. Джуліус загинув. Повірити не можу. Він стільки років за мною бігав.
Батлер відчув, як на плечі навалилася непомірна втома. Він уже стільки друзів утратив за всі ці роки.
— І навіть більше,— продовжив Мульч.— У його вбивстві звинувачують Холлі.
— Це неможливо. Ми мусимо їх знайти.
— От тепер ти правильно кажеш,— сказав гном, зачинивши дверцята холодильника,— Маєш план?
— Так. Знайти Холлі й Артеміса.
Мульч закотив очі.
— Справжній геній! Навіщо тобі той Артеміс узагалі потрібен?
Тепер, коли гном підкріпився, два заново віднайдених друга сіли за конференц-стіл і почали думати.
Батлер говорив і чистив пістолета. Він часто так робив, коли відчував стрес. Процес його заспокоював.
— Отже, Опал Кобой якось утекла з в’язниці та замислила помститися всім, хто її туди засадив. І не лише це. Вона хоче, аби у всьому звинуватили Холлі.
— Нікого тобі не нагадує? — поцікавився гном.
Батлер потер бік «зігзауера».
— Артеміс, може, і злочинець, але він не зло.
— Хто казав про Артеміса?
— А що до тебе, Мульче? Чому Опал не намагається тебе вбити?
— А-а,— зітхнув гном з мученицьким видом.— ЛЕП не рекламувала, що я теж брав участь. Гордовиті офіцери нашої поліції не хотіли, щоб їхні імена стояли поруч з іменем відомого злочинця.
Батлер кивнув.
— У цьому є певний сенс. Отже, поки ти в безпеці, і Артеміс із Холлі живі. Але Опал щось проти них замислила. Щось із тролями й Одинадцятьма Чудесами. Чи є якісь ідеї?
— Ми ж обидва знаємо про тролів, чи не так?
Батлер знову кивнув. Не так давно він і сам бився із тролем, і то була одна із найскрутніших бійок за його участю. Навіть повірити важко, що ЛЕП удалося стерти всі ці спогади.
— А що то за Одинадцять Чудес?
— Одинадцять Чудес — парк атракціонів у старому районі Небесного міста. Ельфи одержимі Людьми Бруду, тож один кмітливий мільярдер вирішив, що було б непогано збудувати маленькі моделі людських чудес з усього світу і зібрати їх в одному місці. Кілька років усе було добре, та мені здається, згодом усі ці пам’ятки змусили Народ згадати, як сильно вони сумують за поверхнею.