Батлер подумки переглянув список.
— Але ж існує лише Сім Чудес.
— Було одинадцять,— пояснив Мульч.— Повір, я маю світлини. В будь-якому разі парк уже закрили. На його територію уже кілька років ніхто не
заходить — тунелі небезпечні. І там повно тролів.— Раптом він зупинився, до нього дійшов увесь жах того, що він щойно сказав.— О боги. Тролі.
Батлер почав квапливо збирати пістолет.
— Мусимо негайно туди вирушати.
— Неможливо,— сказав Мульч.— Я навіть гадки не маю, на чому.
Батлер схопив гнома за грудки і потяг до дверей.
— Може, і так. Але ти певно когось знаєш. У твоєму бізнесі завжди хтось знайдеться.
Мульч аж зубами заскреготів, так задумався.
— А знаєш, дійсно знаю. Ельфа, який завдячує Холлі життям. Але що б я його не попросив, то буде протизаконно.
Батлер схопив із шафи сумку зі зброєю.
— Добре,— кинув він.— Незаконно завжди швидше.
ГЛАВА 7: ХРАМ АРТЕМІДИ
Ельфи
ТРАНСПОРТЕР Опал Кобой був концептуальною моделлю, не для масового виробництва. Доки він потрапить на ринок, мине ще багато років, адже покриття із спеціального сплаву і камуфляжної фольги робили машину такою дорогою, що навіть Опал Кобой не змогла б її собі дозволити, якби не урядові гранти, якими вона розплатилася.
Скант наглядав за полоненими в пасажирському відділенні, а Мерв провів транспортер над Шотландією, а потім гірською річкою спустився під землю. Опал зайнялася переглядом іншого плану, який стосувався керування світом, тож усе було спокійно.
Піксі відкрила екран відеотелефону, набрала номер на Сицилії. Відповіли на середині першого гудка.
— Белінда, люба. Це ти?
Чоловікові, що відповів, було десь під п’ятдесят, він мав приємну зовнішність, засмагле обличчя обрамовувало темне волосся, в якому біліли сиві пасма. На ньому була смугаста сорочка від Версаче, поверх якої він накинув лабораторний халат.
— Так, тату. Це я. Не хвилюйся, зі мною все гаразд.
У голосі Опал лунав гіпнотичний месмер. Бідолашний чоловік був під її владою уже цілий місяць.
— Коли повернешся додому, люба? Я скучив за тобою.
— Сьогодні, тату, через кілька годин. Як справи?
Чоловік мрійливо посміхнувся.
— Мольто бене. Чудово. Погода гарна. Можемо з’їздити в гори. Може, я навчу тебе кататися на лижах.
Опал нетерпляче нахмурилася.
— Послухай мене, ідіоте... тату. Як там наші зразки? Усе за планом?
На якусь мить на обличчі італійського вченого промайнуло незадоволення, але він знову підпав під чари.
— Так, люба. Усе за розкладом. Контейнери з вибухівкою ховають сьогодні. Перевірка системи зондування пройшла успішно.
Опал заплескала в долоні — уособлення задоволеної донечки.
— Відмінно, тату. Ти так любиш свою Белінду. Скоро я буду з тобою.
— Поквапся додому, люба,— сказав чоловік, сам не свій без тієї, кого вважав за свою доньку.
Опал натиснула на кнопку відбою.
— Дурень,— презирливо кинула вона.
Але Джованні Цито дозволили лишитися живим — принаймні зонд, який він будував за її замовленням, не знайде ельфів.
Після розмови із Цито Опал зосередилася на частині плану, в якій брав участь зонд. Звісно, помста солодка, але вона відволікає. Може, скинути цих двох із транспортера, і нехай летять собі до земної кори?
— Мерв,— гримнула вона,— скільки ще до парку атракціонів?
Мерв звірився з приладами на панелі транспортера.
— Ми щойно влетіли до головної мережі підйомників, міс Кобой. П’ять годин,— сказав він через плече.— Може, менше.
«П’ять годин»,— промурчала Опал, немов кішечка, згорнувшись у своєму сидінні. П’ять годин вона зачекає.
Трохи пізніше Артеміс і Холлі заворушилися на своїх місцях. Скант допоміг їм отямитися, штрикнувши електричним кийком.
— Вітаю з поверненням до світу приречених,— сказала Опал.— Як вам мій транспортер?
Судно було вражаючим, нехай і несло Артеміса з Холлі до смерті. Сидіння були вкриті нелегально придбаним хутром, і плюшу тут було більше, ніж у будь-якому палаці. Зі стелі звисали три розважальних голограмних куби, на випадок, якщо пасажири захочуть подивитися кіно.
Холлі аж підстрибнула, коли побачила, на чому сидить.