Мульч стукав по склу, доки двері кімнати не відчинилися, і до нього не увійшов Чікс Вербіл, офіцер ЛЕП на поверхні. Чікс став першим потерпілим з боку ельфів під час гоблінської революції Б’ва Келл, що сталася рік тому, і якби не Холлі Шорт, він був би і першим загиблим. А так він і медаль отримав від Ради, і дав кілька професіональних інтерв’ю на телебаченні та отримав престижну роботу на поверхні в Е1.
Чікс увійшов дуже обережно, з підозрою на обличчі і розгорнутими крилами за спиною. В руці він тримав «Нейтрино».
— Мульч Діггумс, чи не так? Ти прийшов здаватися?
Мульч хмикнув.
— А ти як думаєш? Я подолав стільки перешкод, аби втекти, і отак просто прийшов здаватися крилатому ельфу? Не сказав би, дурню.
Чікс образився, змахнув крилами за спиною.
— Послухай, гноме! Ти не в тому становищі, щоб жартувати. Зараз ти залежиш від мене, якщо іще не зрозумів. Кімнату охороняють шість ельфів.
— Ельфи-охоронці! Не сміши мене. Вони навіть і яблуко в саду не встережуть. Я втік із транспортера на глибині дві милі. Я вже знаю шість способів, як звідти втекти, навіть не докладаючи зусиль.
Чік ображено засопів.
— Хотілося б побачити, як ти це робитимеш. Я в тебе два заряди всаджу, ти навіть і щелепи не встигнеш розкрити.
Мульч скривився. Такі жарти гномам не дуже подобалися.
— Гаразд, заспокойся, хлопець із пістолетом. Поговоримо про твої крила. Зцілилися?
— Звідки ти знаєш?
— Теж мені новини. Тебе ж увесь час по телевізору крутили, навіть по піратських каналах. Не так давно я бачив твою пику в Чикаго.
— У Чикаго? — розправив груди Чікс.
— Саме так. Ти казав, якщо я правильно запам’ятав, що Холлі Шорт урятувала тобі життя, і що ельфи ніколи не забувають своїх боргів, і якщо їй знадобиться допомога, ти допоможеш, чого б тобі це не коштувало.
Чікс нервово закашлявся.
— Для мене сценарій написали. І то було іще до того, як...
— До того як один із найкращих офіцерів ЛЕП збожеволів і пристрелив свого командира?
— Так. До того.
Мульч глянув прямо в зелене обличчя Вербіла.
— Ти ж цьому не віриш, еге ж?
Чікс на мить піднявся в повітря, під крилами здійнявся вітер. Тоді він опустився на землю, сів на другий стілець.
— Ні, не вірю. Ані на секунду. Джуліус Рут був для Холлі як рідний батько. Та й для нас усіх.
Чікс закрив обличчя долонями, боявся почути відповідь на наступне питання.
— Ну, Діггумсе, навіщо ти тут?
Мульч нахилився ближче.
— Нас записують?
— Звісно. Стандартна процедура.
— Можеш вимкнути мікрофон?
— Думаю, так. А навіщо?
— Тому що я хочу сказати тобі щось важливе, від чого залежить існування Народу. Але скажу лише тоді, коли вимкнеш мікрофони.
Чікс знову змахнув крилами.
— Нехай це буде щось гарне. Нехай воно мені сподобається, гноме.
Мульч знизав плечима.
— Ох, не сподобається воно тобі. Але це дійсно щось гарне.
Зелені Чіксові пальці набрали код на клавіатурі на столі.
— Так, Діггумсе. Можемо говорити вільно.
Мульч нахилився через стіл.
— Справа в тому, що Опал Кобой повернулася.
Чікс не сказав жодного слова, але обличчя його зовсім зблідло. Замість звичного здорового смарагдового кольору воно стало блідо-лаймово-зеленим.
— Опал якось утекла і вирішила всім помститися. Спершу генералу Скалену, тоді командиру Руту, а тепер Холлі та Артемісу Фаулу.
— О-опал? — пролепотів Чікс, і його поранене крило раптом затремтіло.
— Виводить із гри усіх причетних до її ув’язнення. Якщо пам’ять мене не зраджує, ти до цієї групи теж належиш.
— Я нічого не зробив,— пискнув Вербіл, немов те, що він виправдовується перед Мульчем, якось йому допоможе.
Мульч відхилився на спинку стільця.
— Гей, казати мені немає жодного сенсу. Це ж не я тебе переслідую. Якщо я правильно пам’ятаю, ти маячив на всіх ток-шоу, вихваляючись, що був першим офіцером ЛЕП, який виступив проти гоблінів-контрабандистів.
— Може, вона не бачила,— з надією сказав Чікс.— Вона ж була в комі.
— Гадаю, хтось міг записати для неї.
Вербіл трохи поміркував, час від часу змахуючи крилами.
— І чого ти від мене хочеш?
— Потрібно передати повідомлення Фоулі. Перекажи йому мої слова про Опал.— Мульч прикрив рота рукою, щоб раптом не побачив якийсь спеціаліст за дзеркалом, що вміє читати по губах.— І мені потрібен ЛЕПівський транспортер. Я знаю, де він припаркований. Просто потрібен чіп запуску і код запалювання.
— Що? Це смішно! Мене кинуть до в’язниці.