Чікс постукав по екрану, щоб привернути увагу Фоулі.
— Слухайте, Фоулі, пам’ятаєте, що ви обіцяли? Усе лишиться між нами. Не потрібно, аби всі знали, що мене надурив гном. А то доведеться мені зішкрібати мишаче каррі з тротуарів після матчів із кранчболу.
Фоулі неуважно зачинив вікно.
— Гаразд. Між нами. Так.
Опал під охороною. В цьому можна не сумніватися. Втекти вона не змогла б. А якби втекла, то цей зонд був би набагато гіршим, ніж здається. Не могла вона втекти. Неможливо.
Але в ньому вже прокинувся параноїк. Можна зробити кілька невеличких тестів, щоб остаточно переконатися. Потрібно отримати авторизацію, але якщо він помиляється, про це ніхто не мусить дізнатися. Якщо ж має слушність, то хто перейматиметься через кілька годин комп’ютерного часу?
Кентавр відкрив базу даних спостереження і вибрав відео з тунелю, де загинув Джуліус. Хотів дещо перевірити.
Непозначений на карті підйомник, три милі під Південною Італією
Украдений транспортер просувався до поверхні. Холлі летіла так швидко, що рухалися б вони трохи швидше, і вона спалила б коробку передач чи врізалася б у стіну підйомника. Час важливий, але небагато від них буде користі, якщо їх доведеться зішкрібати зі стіни.
— Ці старі агрегати використовуються переважно для зміни вартових,— пояснила Холлі.— ЛЕП придбала їх на аукціоні потриманих кримінальних засобів пересування. У цього транспортера форсований движок, щоб митники не впіймали. Він раніше належав контрабандистам, що перевозили каррі.
Артеміс принюхався. В кабіні досі тримався легкий запах спецій.
— Навіщо перевозити каррі контрабандою?
— Супергострий каррі в Небесному місті заборонений. Ми живемо під землею і маємо бути обережними з газами, якщо ти мене розумієш.
Артеміс зрозумів і більше не розпитував.
— Потрібно визначити місце перебування транспортера Опал раніше, ніж ми вилетимо на поверхню і розкриємо свої позиції.
Холлі зупинилася поряд із невеличким озерцем чорного мастила, потік повітря від транспортера здійняв хвилі.
— Артемісе, здається, я вже казала, що в неї особливий транспортер. Його не можна відстежити. У нас немає таких складних детекторів. Опал зі своїми піксі можуть сидіти за рогом, і наші комп’ютери їх навіть не помітять.
Артеміс схилився над панеллю контролю.
— Ти не з того боку заходиш, Холлі. Нам потрібно визначити, де її транспортера немає.
Хлопець запустив різні сканери, шукаючи залишки певних газів у радіусі ста миль.
— Думаю, можна припустити, що транспортер Опал перебуває дуже близько до Е7. Може, прямо на вході, і нам усе одно лишається багато роботи, якщо пам’ятати, що розраховувати ми можемо лише на власні очі.
— Саме це я і кажу. Але ти продовжуй, здається, ти щось придумав.
— Отже, я використовую обмежені сенсорні можливості транспортера, щоб проскакувати частину шахти вгору до самої поверхні та вниз миль на тридцять.
— І що ти сподіваєшся знайти? — роздратовано кинула Холлі.— Дірку в повітрі?
Артеміс посміхнувся.
— Точно. Розумієш, повітря складається з різноманітних газів: кисню, водню тощо. Але транспортер Опал не дозволяє помітити ці гази всередині корпусу. Тож ми знайдемо невеличке місце, де немає звичних газів...
— І ми знайдемо захищений транспортер! — вигукнула Холлі.
— Саме так.
Комп’ютер швидко закінчив сканування і вивів модель навколишнього простору. Кожен газ позначався певним кольором.
Артеміс увів команду шукати аномалії. Знайшлося три, одна була з високим умістом окису вуглецю.
— Це може бути аеропорт. Багато вихлопних газів.
Друга аномалія — велика ділянка, де газів було зовсім потроху.
— Вакуум, можливо, комп’ютерна установка,— прокоментував Артеміс.
Третя аномалія була невеликою, зовсім поряд із входом у Е7, і газу гам, здається, не було зовсім.
— Ось вона. Розмір приблизно схожий. Вона на північ від входу до шахти.
— Молодець,— плеснула його по плечу Холлі.— Летімо.
— Тобі ж відомо, щойно ми сунемо носа до головної системи підйомників, Фоулі нас помітить.
Холлі дала двигунам кілька секунд, щоб прогрілися.
— Запізно вже хвилюватися. Небесне місто за шістсот миль звідси. Доки вони сюди дістануться, ми станемо або героями, або злодіями.
— Ми вже злодії,— зауважив хлопець.
— Це правда,— погодилася Холлі.— Але скоро ми можемо перетворитися на злодіїв, яких ніхто не переслідує.