Стоячи біля пожежної драбини, командор завершував приготування пекельної газової суміші. Лишилося заповнити нею великий газовий розсіювач, схожий на велосипедний насос. Рухаючи поршень, можна пустити газ просто в дупло, а насос повісити на гілці.
Арман не приховував, наскільки він утішений. Одним ударом він помститься за всі свої приниження, за всі пастки, приготовані для нього, і в які він дивом не потрапив. Та ми ж з вами знаємо, що це диво зветься Артуром, що це син Франсуа-Армана, і хлопчик тепер перебуває у дуплі, куди його батько з радістю хоче пустити ядучий газ. Жага помсти і дурість можуть позбавити його сина життя, а ось хоч трохи здорового глузду пішло б усім на користь.
На прохання чоловіка, Роза вийшла до нього. Арман хотів, щоб дружина в мить його найвищого торжества була поруч.
Роза не відала, свідком якої трагедії їй доведеться стати. Вона позирала на дупло, на бджіл, що гарячково метушилися перед входом, готові захищати свій дім від варварської навали так само хоробро, як монахи середньовіччя свій монастир. Дізнавшись, що ці маленькі комашки повинні загинути в судомах, Роза сплеснула руками від жаху. Звісно, вона не чутиме їхніх криків, та вона їх легко може собі уявити, що, можливо, й на гірше.
— Ти не вважаєш, що ліпше шукати сина, ніж труїти бджіл? — звернулася вона до Армана.
Роза ніколи не підвищує голосу, але цього разу, якби хтось услухався в її інтонацію, то помітив би докір.
— Ось завершу ці клопоти з бджолами і шукатиму Артура! — відповів Арман, який занадто далеко зайшов, щоб почати відступ.
Він не знає, що, знищуючи бджіл, він може вбити Артура. І тоді не треба буде його шукати, бо тіло хлопчика лежатиме на дні дупла, серед бджіл.
Але не варто завчасно ховати Артура. Герої взагалі ніколи не помирають, бо вони живуть у наших серцях.
Хлопчик сидів на краю дупла і спостерігав за метушнею, яка почалася після повідомлення про загрозу. Йому хотілося попередити людей, заволати так, щоб вони зупинилися, сказати, що й він у цьому вулику. Одначе Артур знає, що ніхто його не почує, а його мати буде присутньою при синовій агонії. Та й навіть якщо йому пощастить зупинити людей, хто там із них повірить, що він зменшився до двох міліметрів!? Ніхто, окрім, можливо, мами…
— Ну, звичайно! Так! — вигукнув Артур. Ураз він натрапив на ідею, яка порятує весь світ!
Утілення ідеї, певна річ, доволі складне, та нічого не виходить лиш у того, хто нічого не робить! А в цій дурнуватій бджолині казармі у всіх одна думка — героїчно померти, повторити Перл-Харбор: з бойовим погуком вилетіти на ворога і випустити жала. Може, це й героїчний учинок, та, зважаючи на обладунки пожежників і густі накомарники, бджоли не вразять противника. Тому будь-яке інше рішення буде ліпшим. І хлопчик, схопивши за лапку якусь бджолу, потяг її до перекладача.
— Дивіться, там стоїть жінка в квітчастій сукні! Якщо я зможу повідомити їй, що перебуваю тут, вона зупинить наступ агресора.
— Яким чином? — спитав перекладач.
— Та це моя мама! І я певен, що вона не захоче бачити, як її син задихнеться під час газової атаки! — переконливо сказав Артур.
Бджола все зрозуміла, та не може докумекати, як вона повідомить ту жінку. Бджоли не розмовляють людською мовою, і є всі підстави вважати, що Роза не знає бджолиної мови.
— Їй не треба нічого казати — їй треба написати! — пояснив Артур і виклав свій план.
— Послухай, Артуре, а тебе часом ніяка скажена бджола не вкусила? По-моєму, ти температуриш! — здивована такою пропозицією, сказала Селенія.
— Бджоли й читати не вміють, а писати й поготів! — підтримав сестру Барахлюш, убитий наповал невіглаством свого старшого друга.
— Я знаю, що вони не вміють читати, зате я вмію писати! — розсердився хлопчик і звернувся до бджоли:
— Мадам, я напишу літери на листочку. З літер складаються слова, а слова схожі на малюнки. Ви зможете скопіювати малюнок?
— Повільніше! — попросив перекладач-пересвистувач, у якого від стрімкого ковзання по дірочках затерпли пальці.
Бджола замислилася, а потім ствердно кивнула головою.
— Чудово! — вигукнув Артур. — Тоді шикуйтеся перед моєю мамою, а я звідси показуватиму вам букви!
Бджола пронизливо пискнула: ціла купа бджіл, підлетівши до неї, струнко вишикувалася. Загін розвернувся і, як корок із шампанського, вилетів із дупла.