Пер Ун, зловтішно всміхаючись, зачитав вирок:
— Ми, високий всепланетний суд, даною нам високою владою засуджуємо закоренілого злочинця, ворога суспільства, непоправного хулігана Сав Аофа до нижчевказаних заходів покарання:
Перше: оскільки вищезазначений злочинець із мерзенними таємними намірами знищив у Галактиці ціле плем’я потенціально розумних істот, суд велить йому вирушити у вигнання на Третю планету Жовтого сонця і створити на ній нову расу розумних істот на базі… — тут Пер Ун злісно хихикнув, — на базі двоногих прямостоячих ссавців!
Друге: задля цієї мети милостиво дарувати злочинцеві безсмертя.
Третє: вищезгаданий злочинець повинен перебувати у вигнанні доти, доки висока Комісія Академії під моїм керівництвом не прибуде на планету і не встановить, що дана раса знаходиться на достатньому рівні цивілізації, для чого я, Пер Ун, добровільно, при здоровому глузді і твердій пам’яті погоджуюсь на надання мені безсмертя. Після затвердження доповіді очолюваної мною Комісії в Академії наук планети вищезазначений Сав Аоф може вважати себе вільним і вибаченим. Вирок виконати негайно!
Пер Ун сів, із задоволеною посмішкою проводжаючи очима служителів, які виносили клітку із знепритомнілим нещасним Сав Аофом, щоб мерщій запхнути його в ракету й відправити на Третю планету Жовтого сонця.
Донині живе у шотландському озері Лох-Несс нещасний плезіозавр Сав Аоф. Час він проводить у своїй підводній лабораторії, слухаючи транзисторний приймач, загублений одним із численних туристів. Віддає перевагу музиці Баха, Стравинського і Моцарта, однак, коли передають записи рок-музики, його не відірвати від приймача: зі сльозами на очах вслухається він у звуки, які так живо нагадують йому пісні перших його піддослідних — пітекантропів.
І жилося б йому зовсім непогано — місцеві жителі люблять його, називають ласкаво — наш Нессі, приносять йому свіжі газети і дістають його улюблений грузинський чай, — тільки от ці туристи… Рятунку від них нема. Воду в озері каламутять, кричать, кінокамери тріщать, а то і з гвинтівок пострілюють— хоч на поверхні не показуйся. Набридли до знемоги…
Іноді темної безмісячної ночі Сав Аоф, добре оглянувши околиці, щоб не дістати під шкіру заряду з гвинтівки якогось туриста, виходить на берег і довго вдивляється в зоряне небо: чи не з’явиться корабель із довгожданною Комісією, яка летить, щоб визнати, нарешті, двоногих ссавців, яких він назвав Людьми, достатньо розумними й цивілізованими.
Та корабля все нема й нема, і, тяжко зітхнувши, Сав Аоф знову пірнає. Він довго чекав — цілих п’ятдесят мільйонів років. Почекає ще трохи. Що йому — він же безсмертний.
Юрій Пригорницький
ЛЮЛЬКА ШЕРЛОКА ХОЛМСА, АБО ЯК ПИШУТЬСЯ ФАНТАСТИЧНІ ОПОВІДАННЯ
Що не кажіть, а фантасти — народ всесильний. Мандрівки в летючих тарілках, ступах, на килимах-самольотах, читання думок — усе це давно перестало бути проблемою. Проблема в іншому — де брати сюжети для нових оповідань, новел і романів-епопей. Ось тут і доведеться відкрити читачеві професійну таємницю.
Ви, певно, знаєте, що фантасти на правах героїв своїх книжок (бо нерідко виступають персонажами розповідей) у спілкуванні один з одним користуються не лише телефоном чи відеофоном, а й телепатією. Влаштовують спеціальні конгреси, семінари, летучки.
Отож на одній з останніх летучок постало питання про брак свіжих сюжетів. Промовці були одностайні: треба шукати резерви. Зокрема зазначалося, що нове — це, як відомо, добре забуте старе. Після обміну думками було прийнято Загальногалактичну Конвенцію, в якій говорилося: “…ми не можемо чекати, поки читач забуде старе, щоб якнайшвидше перейменувати його в нове. На даному етапі успіх прямо залежить від того, як швидко самі автори зуміють забути чуже старе, щоб створити з нього нове”.
Спробуймо ж практично дослідити, як пишуться фантастичні твори за новим методом і що стоїть за рядками Конвенції. Для прикладу візьмемо одне з оповідань Артура Конан Дойла про славетного детектива з Бейкер-стріт і повністю забудемо його. Але вже з практичною метою.
Процес “забування” класики має свою специфіку. Так, рекомендується рішуче витісняти з пам’яті зав’язку й подальший розвиток сюжету, але добре пам’ятати розв’язку, щоб підігнати свою сюжетну версію.