VII Uvozovky, II Betlémská тощо. Пані Амбросова вважала, що, перш ніж у своїх пошуках переходити на той бік річки, я міг би почати вже на Малій Страні, не більше ніж за десять хвилин ходу звідси, промовила вона, на Шпорковій[61], маленькій вуличці трохи вище палацу Шенборн, у будинку № 12 за реєстраційною книгою 1938 року була квартира Аґати Аустерліцової. Ось так, сказав Аустерліц, не встиг я приїхати до Праги, як одразу відшукав те місце, де провів своє раннє дитинство, про яке, скільки б я не намагався згадати, у моїй пам’яті не залишилося жодного сліду. Вже йдучи заплутаними вуличками попри будинки й двори між Влашською та Нерудовою й потім, коли я крок за кроком підіймався, відчуваючи під своїми ногами нерівну бруківку вулиці Шпоркової, мені здавалося, ніби я вже колись ходив цими шляхами, ніби переді мною, не завдяки напруженню пам’яті, а завдяки моїм відчуттям, які були так довго притлумлені, а тепер пробудилися знову, виник спогад. Хоча я нічого не міг із певністю пригадати, та час від часу мені доводилось зупинятися, оскільки мій погляд затримувався на гарній, кованій віконній решітці, на залізній ручці дверного дзвінка або гіллі мигдалевого деревця, що визирало над стіною саду. Якось я навіть досить довго стояв біля одного під’їзду, сказав Аустерліц, і розглядав верхній камінь у надбрамному склепінні, вмонтований у гладку штукатурку, а на ньому — барельєф, розміром не більше одного квадратного фута, де на оздобленому зірками бірюзовому тлі був зображений синього кольору собака з гілкою в зубах, і в мене аж мороз пройшов по шкірі, коли я відчув, що ту гілку він приніс із мого минулого. А потім ще ота прохолода, коли я входив до під’їзду будинку № 12 на вулиці Шпорковій, одразу біля входу вмонтована в стіну бляшана скринька електропровідні із символом блискавки, мозаїчна квітка з вісьмома пелюстками синьо-сірого й білосніжного кольорів
вернуться
Вулиця Шпоркова (чеськ. ulice Šporkova) — вулиця на Малій Страні в Празі, названа на честь Яна Карла Шпоркова, який у XVIII столітті мав тут свій палац.