Ераст Петрович відчув приємно-тривожне тьохкання в грудях — так уже діяло на нього спілкування з паном статським радником.
— Ваша мішень — Зуров. Ви його бачили, деяке уявлення маєте. Потрапити до графа неважко, рекомендацій не треба. В нього вдома щось на зразок ігорного кубла, не дуже-то й законспірованого. Тон такий собі заведено гусарсько-гвардійський, але всякої погані швендяє доволі. Такий же дім Зуров тримав у Пітері, а після візиту поліції перебрався до Москви. Вільний пан, по полку вже третій рік значиться у безстроковій відпустці. Викладаю ваше завдання. Спробуйте підібратися до нього поближче, придивіться до його оточення. Чи не зустрінеться там ваш білоокий знайомець? Тільки без самодіяльності, самому вам з таким не впоратися. Втім, навряд чи він там буде… Не виключаю, що граф сам вами зацікавиться — адже ви зустрічались у Біжецької, до якої Зуров, очевидно, небайдужий. Дійте за ситуацією. Тільки не заривайтеся. З цим паном жарти погані. Грає він нечесно, як кажуть у цієї публіки, «бере на зіхер», а якщо викриють — лізе на скандал. Має на рахунку з десяток дуелей, та ще не про всі відомо. Може й без дуелі череп розкраяти. Приміром, у сімдесят другому на нижегородському ярмарку посварився за картами з купцем Свищовим та й викинув бородатого у вікно. З другого поверху. Купчина розбився, місяць без язика лежав, тільки мимрив щось. А графу нічого, викрутився. Має впливових, родичів у сферах. Це що таке? — як завжди, без переходу запитав Іван Францович, кладучи на стіл колоду гральних карт.
— Карти, — здивувався Фандорін.
— Граєте?
— Зовсім не граю. Татусь забороняв до рук брати, казав, що він і за себе награвся, і за мене, і за три покоління Фандоріних наперед.
— Жаль, — стурбувався Бриллінг. — Без цього вам у графа робити нічого. Гаразд, беріть папір, записуйте…
Чверть години по тому Ераст Петрович міг уже без запинки розрізняти масті й знав, яка карта старша, а яка молодша, тільки з картинками трохи плутався — все забував, хто старший, дама чи валет.
— Ви безнадійні, — резюмував шеф. — Але це не страшно. У преферанс та інші розумові ігри у графа все одно не грають. Там люблять щонайпримітивніше, щоб пошвидше й грошей побільше. Агенти доносять, що Зуров віддає перевагу штосу, до того ж спрощеному. Пояснюю правила. Той, хто здає карти, називається банківник. Другий — понтер. У того й другого своя колода. Понтер вибирає із своєї колоди карту — скажімо, дев'ятку. Кладе собі сорочкою догори.
— Сорочка — це візерунок на звороті? — уточнив Фандорін.
— Так. Тепер понтер робить ставку — припустимо, десять рублів. Банківник починає «метати»: відкриває з колоди верхню карту праворуч (вона називається «лоб»), другу — ліворуч (ця називається «сонник»).
«Лоб — пр., сонник — лів.», — старанно занотовував у блокноті Ераст Петрович.
— Тепер понтер відкриває свою дев'ятку. Якщо «лоб» теж виявився дев'яткою, не має значення, якої масті, — банківник забирає ставку собі. Це називається «вбити дев'ятку». Тоді банк, себто сума, на яку йде гра, зростає. Якщо дев'яткою виявиться «сонник», тобто друга карта, — цс виграш понтера, він «знайшов дев'ятку».
— А коли в парі дев'ятки немає?
— Якщо в першій парі дев'ятки не виявилося, банківник викладає наступну пару карт. І так доти, доки не вискочить дев'ятка. Оце і вся гра. Елементарно, але можна програтися до цурки, особливо якщо ви понтер і весь час граєте на подвоєння. Тому засвойте, Фандорін: ви мусите грати лише банківником. Це просто — карту праворуч, карту ліворуч; карту праворуч, карту ліворуч. Банківник більше початкової ставки не програє. В понтери не сідайте, а коли випаде за жеребом, призначайте гру по маленькій. У штос можна грати не більше п'яти заходів, потім уся решта банку переходить банківнику. Зараз отримаєте в касі двісті рублів на програш.
— Цілих двісті? — ахнув Фандорін.
— Не «цілих двісті», а «всього двісті». Постарайтеся, щоб вам цієї суми вистачило на всю ніч. Якщо швидко програєтеся, відразу йти не обов'язково, можете якийсь час там поштовхатися. Але не викликаючи підозри, ясно? Будете грати щовечора, поки не досягнете результату. Навіть якщо з'ясується, що Зуров не замішаний, — що ж, це також результат. Однією версією менше.
Ераст Петрович ворушив губами, дивлячись у шпаргалку.
— «Чирва» — це червоні сердечка?
— Так. Іще їх іноді називають «чорти» або «кери», від coeur[16]. Ідіть до костюмної. Вам по мірці підготували вбрання, а завтра до обіду скроять і цілий гардероб на всі випадки життя. Марш-марш, Фандорін, у мене й без вас доволі справ. Одразу після Зурова сюди. В будь-який час. Я сьогодні ночую в управлінні.