Розділ шістнадцятий,
У ЯКОМУ ЕЛЕКТРИЦІ ПРОВІЩАЄТЬСЯ ВЕЛИКЕ МАЙБУТНЄ
— Перенесіть його до лабораторії, — сказала міледі. — Але треба поспішати. За дванадцять хвилин розпочнеться перерва. Діти не мають цього бачити.
У двері постукали.
— Тїмофій, це ві? — запитала баронеса. — Come in!
Ераст Петрович не зважився підглядати навіть крізь вії — якщо хто помітить, усе, кінець. Він почув важкі кроки швейцара і гучний, ніби звернений до глухих, голос:
— Так що все в ліпшім вигляді, ваша сіятельність. Олл райт. Покликав візника чайку попити. Чай! Ті! Дрінк![44] Живучий, чортяка, попався. П'є, п'є і хоч би що йому. Дрінк, дрінк — насінг[45]. Та потім нічого, зомлів. А прольоточку я за будинок одігнав. Біхайнд наш хаус[46]. У двір, кажу, відігнав. Поки що постоїть, а після вже я подбаю, не зводьте турбуватися.
Бланк переклав баронесі сказане.
— Fine, — відгукнулася вона і півголосом додала: — Andrew, just make sure that he doesn't try to make a profit selling the horse and the carriage.[47]
Відповіді Фандорін не почув — певно, мовчазний Ендрю просто кивнув.
«Ну давайте, гади, відстібайте мене, — подумки підігнав зловмисників Ераст Петрович. — У вас же перерва скоро. Зараз я вам влаштую експеримент. Про запобіжника б тільки не забути».
Однак Фандоріна чекало серйозне розчарування — ніхто його відстібати не збирався. Просто біля вуха почулося сопіння й запахло цибулею («Тімофій», безпомилково визначив в'язень), щось тихенько скреготнуло раз, удруге, втретє, вчетверте.
— Готово. Відгвинтив, — доповів швейцар. — Бери, Андрюхо, несемо.
Ераста Петровича підняли разом з кріслом і понесли. Ледь-ледь розплющивши око, він побачив галерею та освітлені сонцем голландські вікна. Все зрозуміло — тягнуть до головного корпусу, в лабораторію.
Коли, намагаючись не шуміти, носії ввійшли до рекреаційної зали, Ераст Петрович всерйоз замислився — чи не опам'ятатись і чи не порушити навчальний процес несамовитими криками. Хай дітки подивляться, якими справами займається їхня добра міледі. Але з класів долинали такі мирні, затишні звуки — розмірений учительський басок, вибух хлоп'ячого сміху, поспівка хору, — що у Фандоріна не вистачило духу. Нічого, ще не час розкривати карти, виправдав він свою м'якотілість.
А потім було вже пізно — шкільний гамір лишився позаду. Ераст Петрович підглянув, що його тарабанять угору по якихось сходах, скрипнули двері, повернувся ключ.
Навіть крізь заплющені повіки було видно, що яскраво спалахнуло світло. Фандорін одним примруженим оком швидко оглянув обстановку. Встиг уздріти якісь фарфорові прилади, дроти, металеві котушки. Все це йому аж ніяк не сподобалося. Вдалині приглушено вдарив дзвін — видно, закінчився урок, і майже відразу долинули дзвінкі голоси.
— Маю надію, що все скінчиться добре, — зітхнула леді Естер. — Мені буде жаль, якщо юнак загине.
— Я також маю надію, міледі, — помітно хвилюючись, відповів професор і загуркотів чимось залізним. — Але науки без жертв, на жаль, не буває. За кожен новий крок пізнання доводиться платити дорогою ціною. На сантиметрах далеко не заїдеш. А коли вам цей молодик такий дорогий, хай би ваш ведмідь не труїв візника, а підсипав би йому снодійного. Я б тоді почав із візника, а цього лишив на потім, що дало б йому додатковий шанс.
— Ви маєте рацію, друже мій. Цілком вірно. Це була непростима помилка. — В голосі міледі звучала непідробна гіркота. — Але ви все ж постарайтеся. Поясніть мені ще раз, що саме ви маєте намір зробити?
Ераст Петрович нашорошив вуха — це питання його теж дуже цікавило.
— Вам відома моя генеральна ідея, — з натхненням промовив Бланк і навіть перестав гуркотіти. — Я вважаю, що підкорення електричної стихії — ключ до майбутнього століття. Так-так, міледі! До двадцятого століття лишається двадцять чотири роки, але це не так уже довго. У новому столітті світ зміниться до невпізнання, і здійсниться ця велика зміна завдяки електриці. Електрика — це не просто спосіб освітлення, як вважають профани. Вона здатна творити чудеса і в великому, і в малому. Уявіть собі карету без коня, котра їде на електромоторі! Уявіть поїзд без паровоза — швидкий, чистий, безшумний! А потужні гармати, що б'ють ворога спрямованим розрядом блискавки! А міський диліжанс без кінної тяги!
— Усе це ви вже багато разів говорили, — м'яко перервала ентузіаста баронеса. — Поясніть мені медичне використання електрики.
47
Чудово. Ендрю, лише впевнись у тому, що він не спробує скористатися з продажу коня та екіпажа