Майгур К. Бій під Кабардинкою. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 75–76 зв.
Особиста справа Костя Майгура. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1458, арк. 1 — 21.
ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 616.
74. Мрії та дійсність.
НЕСТЕРЕНКО Яків Данилович (23.3.1901, с. Рудня Остерського пов. Чернігівської губ. — 15.4.1927). Військовий, інженер-агроном; чотовий 6-го технічного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії.
Народився в сім’ї унтер-офіцера Київського відділу жандармського управління залізниць. Закінчив 2-ге Київське комерційне училище (4.2.1919). 6 лютого 1919 р. добровільно вступив у лави Армії УНР. Учасник Другого зимового походу. На інтернуванні перебував у таборі ч. 5 у Щипйорно. Департамент Політичної інформації МВС УНР документально засвідчив, що «громадянин У.Н.Р. Нестеренко Яків з боку політичного і морального є людиною певною». Агрономічно-лісовий факультет УГА закінчив 1927 року. «Спогад» написав 1922 року.
Зоренко Д. На партизанці // Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. — Київ: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. — С. 149, 156, 168.
Нестеренко Я. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 818, 819.
Особиста справа студента Нестеренка Якова. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1624, арк. 1 — 99.
75. Починалася весна 1922 року…
ЧЕКІРДА Віктор Оникійович (11.11.1894, с. Іванківці Проскурівського пов. Подільської губ., тепер Хмельницька обл. — після 14.11.1964). Військовий і громадський діяч, меценат; повстанський отаман Чорний Ворон (1920–1923); військове звання — сотник Армії УНР.
Закінчив реальну школу (м. Проскурів, 1913) та 1-шу Київську школу прапорщиків. Учасник Першої світової війни. Після Лютневої революції взяв активну участь в українізації частин російської армії, пізніше в лавах Армії УНР «боровся за самостійність Батьківщини». Був інтернований у Польщі. Співпрацював із повстансько-партизанським штабом Юрка Тютюнника. Навчався на економічно-кооперативному відділі УГА в Подєбрадах (1924, 1925). Пізніше студіював у господарчій школі в Рожнові (Чехословаччина). Спомини «З недавнього минулого» та «Калачі прозрадили» написав на початку 1920-х років. Після Другої світової війни перебував на еміграції у Німеччині і 13 років у Парагваї. Потім виїхав до США, де, тяжкою працею заробляючи на життя, був щедрим жертводавцем на національно-громадські потреби. Лицар ордена Залізного хреста. Лицар Хреста Симона Петлюри. Лицар Воєнного хреста. Співпрацював із журналом «Дороговказ» (Торонто), до редакції якого надіслав чимало спогадів про свою партизанську діяльність, принаймні один із них опубліковано в ч. 3 (22) журналу за 1964 рік.
Дороговказ: Орган вояцької думки і чину. — Торонто, 1964. — № 3 (22). — Листопад — грудень. — С. 28, 29.
Особиста справа Чекірди Віктора. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2147, арк. 1 — 29.
Чекірда В. З недавнього минулого. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 37, 37 зв.
Чекірда В. Калачі прозрадили. ЦДАВОи, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 38–39 зв.
76. Життя і смерть отамана Соколовського.
Коваль Р. Повернення отаманів Гайдамацького краю. — Київ: Діокор, 2001. — С. 145–148.
Поліщук О. Похвалилися. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 616.
Сергієнко. Спогад. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 137–142 зв.
Трудова громада. — № 42. — 1919 р. — 21 серпня.
Фещенко-Чопівський М. Мотовилівка в 1919 році (Жмуток спогадів) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Збірник 11. — Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. — С. 172.
77. Василь Совенко, лицар ордена Залізного хреста.
Доценко О. Зимовий похід (2.12.1919 — 6.5.1920). — Варшава, 1932. — С. 5, 22, 23.
Особиста справа студента Совенка Василя. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 1954, арк. 26–26 зв.
Шанковський Л. 1-й Зимовий похід: ідея і чин // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 19, 20.
78. Любов і ненависть Трифона Гладченка.
МАЛАШКО Микола Васильович (5.12.1898, м. Мар’янка Маріупольського пов. Катеринославської губ. — після 13.12.1930). Військовий діяч, інженер-економіст, кооператор; організатор Вільного козацтва Торецької Січі (1917), учасник Вільного козацтва Донецького басейну, козак Запорозької дивізії (березень — квітень 1918), Катеринославського повстанського коша (до жовтня 1920).
Закінчив Бахмутську гімназію (1919) та УГА в Подєбрадах (1927). У Румунії був інтернований у таборах Текхір-Геоль і Фогараш. 28 вересня 1922 р. вирушив до ЧСР. Брат Михайла Малашка, члена Центральної Ради, повстанського отамана. Автор спомину «Анархісти».
Анкети та списки студентів, бажаючих одержати роботу. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 5, спр. 516, арк. 98.
Белаш А., Белаш В. Дороги Нестора Махно. — Київ: РВЦ Проза, 1993. — С. 340, 589.
Особиста справа Миколи Малашка. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1470 с, арк. 1–11.
Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920. по 1.11.1921. — Укладач В. Ченцов. — Дніпропетровськ, 1994. — С. 158, 159.
Советская военная энциклопедия. — Москва, 1933. — Т. 2. — С. 182, 183.
Малашко М. Анархісти. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр, арк. 102–103 зв.
Гальчевський Я. З воєнного нотатника. — Люкенвальде — Берлін, 1940. — На правах рукопису. З архіву Р. Коваля.
79. «Брат урагану» Григорій Чупринка.
Ґалаґан М. З моїх споминів (80-ті роки — до Світової війни). — Львів: Червона Калина, 1930. — I частина. — С. 61–65, 111, 141.
Ґалаґан М. З моїх споминів (Світова війна — розвал царату — українська революція). — Львів: Червона Калина, 1930. — II частина. — С. 178, 179.
Енциклопедія українознавства. — Львів, 2000. — Т. 10. — С. 3781.
Жулинський М. Метеор на обрії української поезії // Грицько Чупринка. Поезії. — Київ: Радянський письменник, 1991. — С. 10–13, 16.
80. Чигиринський отаман Юхим Ільченко.
Авторські польові дослідження Олександра Солодаря. — Записано від Чуба Луки Давидовича (1902 р. н.) в с. Полуднівці Чигиринського району. 1997 р.; від Ільченка Івана Івановича (1927 р. н.) в с. Рублівці Чигиринського району. 1997 р.
Архів Управління СБУ в Черкаській обл., спр.1083, т. 1, арк. 29–31 зв.
Героїзм і трагедія Холодного Яру. Збірник документів і матеріалів. — Київ: Незборима нація, 1996. — С.155, 164.
Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. — Львів, 1992. — С. 46, 55, 57, 64, 65, 136, 163.
З листа редактору газети «Зоря комунізму» І. Приходьку від І. Воронова. 4 березня 1971 р., м. Москва. — Арк. 1–4, 6.
Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії. — Київ,1998 — С. 560.
Копія листа директора Інституту Громадянської війни І. Мінца від 3 жовтня 1937 року до Києва Начполітвідділу УП ВО НКВС УРСР бригадному комісару Шляхтенку.
Мироненко Г. Свідчать документи // Зоря комунізму. — 1992. — 7 серпня.
Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920 по 1.11.1921. — Дніпропетровськ, 1994. — С. 148, 152.
ЧОДА. — Ф. Р. 3235, оп.1, спр. 3, арк. 64, 72.
81. Отаман Вовгура, начальник штабу Степової дивізії.
Кость Блакитний, отаман Степової дивізії. — Київ: Незборима нація, Просвіта, 1997. — С. 47, 57, 66–71.
Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920. по 1.11.1921. — Укладач В. Ченцов. — Дніпропетровськ, 1994. — С. 137, 138, 143, 152, 153, 147, 163, 164.
Степовий Ю. В Херсонських степах. — Мюнхен: Культура, 1948. — С. 89.
82. Волинський отаман Лукаш Костюшко.
Коваль Р. Отаман святих і страшних. — Київ: в-во Просвіта, 2000. — С.185, 216, 219.
Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Бібліографічний довідник. — Київ, 1998. — С. 223.
83. Святий і страшний.