— А от і моя люба онука! — тепло промовив Лісовик, обіймаючи дівчинку. — Мавка!.. А це — Кося, домовичок. Будьте знайомі!
— Привіт, — тихенько пролопотів Кося і пустив очі долу. — Я живу в селі. У великому будинку. У печі. А ти?
— Привіт! — посміхнулася Мавка. — А я — тут, у лісі. Укупі з дідусем. І з різними звірятками. Ходімо гратися?
— Ходіть, ходіть, — замахав руками Лісовик. — Тільки не віддаляйтеся від хатини. Щоби я вас бачив.
Мавка схопила домовичка за руку і потягнула на моріжок поза хатою. Аж раптом вона стала як стій і приклала пальчика до вуст.
— Тихіше… Не галасуй. Я дещо побачила! Он воно, поглянь туди… — І дівчинка вказала на пишний кущ, що визирав із-поміж дерев.
Кося придивився і на тлі довгастого мереживного листя побачив… незвичну вогняну квітку! Вона випромінювала світло й тепло — тож домовичок одразу відчув себе неймовірно щасливим! Йому стало так затишно, ніби він сидів удома, з татком і матусею. І наминав млинці… А батьки пестили його буйну чуприну і на два голоси співали пісню…
— Це… квітка папороті? — вражено спитав Кося.
— Еге ж, — прошепотіла Мавка. — Я бачу її лише вдруге. Не треба її зривати! Ліпше просто дивитися і мріяти…
Коли вони повернулися до хатини, Лісовик почастував їх смачним чаєм із ожини. А ще пирогом бузиновим нагодував. Косі все дуже сподобалося, одначе він уже скучив за татом і мамою.
— Либонь, час мені додому, — зітхнув він. — Дякую вам за все!
— Сподіваюся, ти ще завітаєш? — щиро запитала Мавка.
— Аякже, звісно, завітає, — відповів за домовичка Лісовик. — Я дам тобі свисток і компас. Із ними не заблукаєш! Свисни — і я почую, де ти. Потягни за стрілочку на компасі — і вийдеш до мого обійстя.
— Ого! — зачудувався Кося. — Дякую! Я неодмінно повернуся!
— А зараз лізь до моєї пічки… — Лісовик м’яко підштовхнув гостя до печі. — Опинишся вдома за мить!
Кося заліз усередину пічки, зробив кілька кроків навкарачки — і вивалився простісінько до своєї літньої кухні!
Звісно, на цьому Косині пригоди не закінчилися. А що то були за пригоди — пофантазуй сам!
Іще кілька правил
1. Не займай лісових тварин! Навіть якщо це всього-на-всього зайченя чи їжачок. Адже дикі звірі — то не домашні улюбленці. Вони можуть подряпати або вкусити.
2. До речі, звичайних котиків та песиків на вулиці також не варто чіпати. Тим паче тоді, коли вони їдять чи сплять.