Та, на диво, вода не побігла. Натомість кран погрозливо захрипів, завуркотів, задрижав — і виплюнув із себе таке казна-що, якого домовичок доти навіть уявити не міг!
Коли розібратися, то була крапля. Але вона була велетенською і тягучою, мов желе. Та ще й пересувалася на ластах, допомагаючи собі довгими щупальцями, вимахуючи клешнями і похитуючи кошлатою довбешкою. Довбешка, до речі, мала цілком людський вигляд і робила краплю схожою на бородатого діда. От тільки борода в дідуня ринула на долівку бурхливим водоспадом, а по вусах стікали струмочки.
— Водяника викликали? — запитала крапля, линучи кухнею.
— Воду… викликали, — пролопотів домовичок.
— Тоді я за адресою, — вдоволено кивнув гість. — Я ж бо головнокомандувач усієї води на планеті. Що тобі від мене треба?
Кося мовчки кивнув на Перелесника. Той зачаївся на плиті під машкарою вогню з газової конфорки.
— О-о-о… — Водяник труснув головою. — Це ми виправимо.
Намірившись одним із щупалець, він плюснув водою на плиту. Одначе бузувірського хлопа там уже не було. Вчасно зіскочивши з конфорки, він перекинувся на фіранку. Залита конфорка зашипіла…
Водяник замислено гмикнув і махнув у бік вікна всіма щупальцями. Та Перелесник ізнов накивав п’ятами, майнувши попід стелю і лишивши на фіранці чорну пляму. Це розлютило Водяника не на жарт! Зіщулившись у краплинку, він стрибнув на Перелесника…
І влучив! Хлопчак ображено зашипів і розчинився у Водяниковій бороді.
— От і все, бувай, — проголосив Водяник, задоволено потираючи клешні. — У разі чого звертайся. Тільки не раджу, заткнувши раковину, кран відкручувати. Бо так воно і до потопу недалечко!
— Дякую… Більше не буду… — прошепотів Кося, аж раптом скрикнув: — Йой! Далебі, у нас уже потоп!
— Йо-ой… — луною відгукнувся Водяник: унаслідок його боротьби з Перелесником хата перетворилася на море!
Отож, покректавши й відкашлявшись, Водяник нахилився. А тоді витягнув губи руркою — і море потекло йому до рота! Лиш потому, як долівка стала майже сухою, дідуньо випростався і звернувся до Косі:
— Ти гляди мені, бешкетнику, ніколи не бався сірниками! Бо ще якийсь Перелесник вигулькне. Ти навіть не уявляєш, скільки їх по всьому світі розвелося! То тут, то там пожежі влаштовують…
— Таки-так… — мугикнув Кося. А Водяник тим часом продовжив:
— Зрозумій, мені важко рідний ліс покидати, підземними ходами мандрувати. Тож, благаю, не пускай воду, закоркувавши раковину!
— Еге ж, я все, все зрозумів! — охоче закивав Кося. А тоді скрушно зітхнув, вказуючи на чорні плями, що полишив по собі Перелесник. — Ох, дістанеться мені за це на кислички!
— Не дістанеться, — запевнив його Водяник, видобуваючи звідкілясь золотавого віничка. — Ось, тримай — це віничок із пір’я Фенікса. Ну, чув, є така пташка? Вона має звичай згоряти й знову народжуватися з попелу. Замети тут усе оцим-от віничком — і кухня мов новенька стане!
— Дякую не передякую! — зрадів Кося і тут-таки заходився замітати кухню.
— А мені вже й додомки час! — зітхнув Водяник і попрямував до рукомийника. — А ти завітай до нашого лісу. У нас весело!
— Мені батьки не дозволяють ходити кудись із незнайомцями, — пробуркотів домовичок.
— Таж ми вже зазнайомились і майже породичалися! Я тобі життя врятував! — образився гість. — Отже, адреса тобі відома: треба лиш дорогу перетнути і вздовж вулички гайнути. Отам і ліс буде. Я чекатиму! — І він гулькнув у дірку раковини.
Кося замріяно подивився в бік лісу. А тоді, вимахуючи віничком, поплентався до літньої кухні — зустрічати батьків із роботи.
Домашні правила домовичка
1. Не куштуй незнайомих продуктів, навіть якщо вони мають ну дуже привабливий вигляд! Спершу спитай батьків, що це таке та чи можна його їсти.
2. Ніколи не лізь усередину холодильника! Там дуже зимно — можна застудитися ба навіть задихнутися.
3. Не грайся з вогнем!!! Ніколи навіть не намагайся запалювати сірники!!!
4. Не роби спроб самостійно ввімкнути плиту, духовку чи мікрохвильову піч.
5. Не бався з побутовою технікою: блендером, міксером, мультиваркою, йогуртницею тощо. Якщо тобі цікаво, як вони працюють, поклич дорослих і попроси показати.
6. Не бери до рук ніж або тертушку, якщо поруч немає батьків.