Потрібні слова самі прийшли до нього — достеменно такі, які він вивчив рік тому, в садку, сидячи на кам’яній лаві.
Хлопець розплющив очі й вимовив ці слова вголос — виразно, гучно й дзвінко. Після п’ятнадцятого слова він ударив рогом об коліно.
Коли слонова кістка тріснула й закляття скінчилося, Рамутра остовпів. Повітряні хвилі довкола нього затріпотіли. Спочатку тихенько, а потім дужче й дужче. Щілина в центрі зали трохи розширилась. А потім демон несподівано зіщулився, позадкував до щілини І зник.
Щілина пропала. Навіть шрам на її місці блискавично затягся.
Коли вона щезла, зала раптом здалася порожньою, наче велика печера. Єдина вціліла люстра й кілька світильників по стінах досі горіли, розвіюючи морок. За вікнами надвечірнє небо вже стало сірим — надворі сутеніло. Було чути, як вітер шурхотить у кронах дерев.
А в залі панувала цілковита тиша. Натовп чарівників та кілька побитих, потріпаних бісів не ворушилися. Тільки один хлопчина шкутильгав до центру зали, несучи в руці Амулет Самарканда. Нефритова вставка посередині Амулета невиразно поблискувала.
Серед загальної мовчанки Натаніель підійшов до Руперта Деверо, наполовину придавленого міністром закордонних справ, і обережно поклав у його долоню Амулет.
43
Ось він, цей хлопчисько. Після того, як він здійснив найбільший подвиг за все своє мізерне життя, природно було б чекати, що він упаде непритомний від знемоги й полегшення. Ба ні! То була його щаслива нагода, і він скористався нею найтеатральнішим чином. Ледве живий, мов поранена пташка, він прошкутильгав розгромленою залою просто до носіїв верховної влади. Що він збирався зробити? Цього ніхто не знав — і навіть не наважився припустити (я сам бачив, як здригнувся прем’єр-міністр, коли хлопчина простяг до нього руку). А потім настав кульмінаційний момент цієї маленької вистави: легендарний Амулет Самарканда — підніми його вище, щоб побачили всі! — повернувся в лоно уряду. Хлопчисько навіть не забув шанобливо вклонитися.
Справжня сенсація, та й годі!
Як вам таке видовище? Насправді це інстинктивне прагнення вразити натовп—навіть більшою мірою, ніж його здатність позбуватися джинів,—змусило мене подумати, що цьому хлопчині судилося добитися в житті рідкісних успіхів[123].
Усі його дії тут-таки справили належне враження: він умить опинився серед захопленого натовпу.
Скориставшись тим, що в цьому гармидері ніхто не помічав мене, я змінив обличчя Птолемея па подобу бісеняти і скромно завис у хлопця за плечем, коли шарварок трохи вгамувався. Я аж ніяк не хотів виявляти свої справжні можливості. інакше хтось міг би пригадати відчайдушного демона, який нещодавно втік із державної в’язниці.
Натаніелеве плече виявилось чудовим сідалом для спостерігача за наслідками невдалої спроби державного перевороту, бо хлопець іще принаймні кілька годин залишався в центрі уваги. Хоч куди йшли прем’єр та інші міністри, мій хазяїн постійно був поруч із ними, відповідав на їхні незліченні запитання й тамував голод цукерками, які йому догідливо підносила всіляка дрібнота.
Коли нарешті перелічили публіку в залі, виявилось, що пропали четверо міністрів (на щастя, не дуже високого рівня) і один заступник міністра[124]. До того ж, кілька чарівників зазнали або зовнішніх спотворень, або інших негараздів.
Загальне полегшення швидко змінилося гнівом. Після того, як Рамутра зник, чарівники зуміли нацькувати своїх рабів на магічні ґрати в дверях та вікнах і поспіхом повибігали із зали.
Гедлгем-Голл старанно обшукали, проте так нікого і не знайшли, крім численної челяді, мертвого старого й розлюченого хлопчини-служника, замкненого в убиральні. Руфус Лайм — отой чарівник із риб’ячою пикою — втік, що аж ніяк не дивно; жодних слідів бороданя, який сторожував на воротях, теж не виявили. Обидва ніби розчинилися в повітрі.
Натаніель також допитав кухарів, що поховалися в коморі й тремтіли там зі страху. Вони повідомили, що з півгодини тому[125] шеф-кухар дико скрикнув, спалахнув синім полум’ям, неймовірно збільшився і зник у сірчаній хмарі. На кухні було знайдено різницький сікач, що міцно застряг у стіні, — останній спогад про Фекварлове рабство[126].
123
Чарівники вдаються до драматичних ефектів не лише для того, щоб налякати простолюд. Вони так само застосовують певні прийоми, аби вразити й перехитрити один одного.
124
Крім того, в Рамутриному роті згинули Аманда Кеткарт, Саймон Лавлейс і шестеро слуг, та ці втрати за таких обставин не дуже турбували чарівників.
126
Отже, цього разу наша сутичка так нічим і не скінчилася. Шкода. Я вже передбачав, як дам Фекварлові прочухана. Досі якось не вистачало часу.