Нині ведеться уперта робота по створенню марксистської історії як українського, так і білоруського народів. Раніше виданий перший випуск "Історії БРСР" не був позбавлений помилок націоналістичного характеру. Історики України підготували новий короткий нарис історії України, а історики Білорусії розробили "Тези про основні питання історії БРСР". Ці праці зараз обговорюються науковою громадськістю.
...Десять років, що минули з часу створення "Короткого курсу історії ВКП(б)", були роками напруженої боротьби за комунізм. Величезну, вирішальну роль в цій боротьбі мала та має ідейна озброєність будівників комунізму. "Короткий курс історії ВКП(б)" був і залишається могутіньою теоретичною зброєю наших кадрів, в тому числі й кадрів радянських істориків.
Всіма своїми історичними успіхами ми зобов’язані великій більшовицькій партії, нашому вождю і учителю товаришеві Сталіну. Ось чому народ назвав першу в світі Конституцію соціалістичного суспільства Сталінською Конституцією; наші доблесні радянські полки, що здобули всесвітньоісторичну перемогу у Великій Вітчизняній війні, увійдуть в історію з високим ім’ям сталінських полків; п’ятирічки будівництва соціалізму названі у нас сталінськими п’ятирічками. Ми горді з того, що живемо, працюємо і боремось в сталінську епоху.
Товариш Сталін радянських письменників назвав інженерами людських душ. Ось те мірило, з яким підходитимуть на з’їзді до кожного з нас. Чи знає інженер людських душ свій матеріал у всій його повноті? Чи відобразив він у своїй творчості героїв нашого часу? Чи окрилена його творчість ідеями комунізму? Як він розуміє традиції і новаторство? Чи не відстає він від життя? І т. д. і т. п. Основне — це те, щоб письменник завжди був обернений лицем своїм до народу, до свого читача.
Швидке, енергійне вантаження військових ешелонів. Напруженість, суворість у погляді кожного солдата і офіцера. І разом з тим — повне самовладання. Нема метушні, не чути зайвих слів. Кожен почуває себе солдатом, кожен внутрішньо мобілізувався.
Звична і зручна, хоч ще й не обношена, військова форма. Кашкети, пілотки... На мужніх плечах воїнів розгладжуються, рівняються складки злежалих на складах зелених гімнастьорок. Умілі солдатські руки стирають густе мастило з рушниць і пістолетів. Зброя — напоготові... Черговий наш ешелон зі станції Харків вирушає на захід, на фронт. Ми — діюча армія.
Так пригадуються мені останні дні червня 1941 року — перші дні Великої Вітчизняної війни.
І пригадується ще: тисячні натовпи біля репродукторів на перехрестях, на площах і вулицях великого міста.
"Товариші! Громадяни! Брати і сестри! Бійці нашої армії і флоту! До вас звертаюсь я, друзі мої!".
Голос вождя. Голос рідного Сталіна. Тисячі, мільйони в урочистій тиші слухають свого вождя і полководця. Шофери пригальмовують авто, не сигналять біля репродукторів... Говорить Сталін!
І в саме серце входять слова: "...підняти на боротьбу всіх трудящих, щоб своїми грудьми захищати свою свободу, свою честь, свою батьківщину..."
Вночі і вдень чергові, патрулі біля будинків і на вулицях великого міста. Перевірка перепусток. Цілковитий порядок. Пильність. Військова дисципліна в народі. Єдність, злютованість, залізна воля — перемогти.