— Лосон,— підказала Робін.
Сатчвелл знизав плечами, показуючи, що ім’я детектива не має значення, а тоді спитав:
— А Кріда допитуватимете?
— Сподіваюся.
— І чого б це він аж тепер сказав правду?
— Він любить увагу,— відповіла Робін.— Може, зрадіє нагоді засвітитися в пресі. Отже, зникнення Марго вас шокувало?
— Очевидно,— сказав Сатчвелл, торкаючись язиком зубів.— Я саме зустрів її знову і... не вдаватиму, що тоді досі був у неї закоханий абощо, але... от тебе колись допитувала поліція? — спитав він дещо агресивно.
— Так,— відповіла Робін.— Кілька разів. Щоразу стрес і залякування.
— Тоді ти розумієш,— кивнув Сатчвелл, пом’якшений.
— Чому ви обрали саме Грецію?
— Та я не обирав. Успадкував трохи грошей від бабусі, подумав, шо треба зробити перерву, подивитися Європу, малювати... Я проїхав Францію та Італію і в сімдесят шостому прибув на Кос. Працював там у барі, як мав вільний час — малював. Продав туристам чимало картин. Познайомився з першою дружиною... і лишився,— закінчив Сатчвелл, знизавши плечами.
— Хотіла спитати у вас ще дещо,— сказала Робін, прибираючи ксерокопії свідчень під інші папери.— Ми дізналися, що Марго, можливо, бачили за тиждень після зникнення. Поліції про це не повідомляли.
— Правда? — зацікавився Сатчвелл.— Де?
— У Лемінгтон-Спа,— відповіла Робін,— на цвинтарі при церкві Всіх Святих.
Густі білі брови Сатчвелла поповзли вгору, натягнувши прозорі пластирі на пов’язці.
— У церкві Всіх Святих? — був щиро вражений він.
— Вона роздивлялася могили. Казали, що пофарбувала волосся в чорний колір.
— Хто таке бачив?
— Чоловік, який проїжджав через містечко на мотоциклі. За два роки він розповів про це медсестрі з клініки Святого Івана.
— Медсестрі розповів?
Сатчвелл висунув уперед щелепу.
— Що ще тобі розповіла медсестра? — спитав він, уважно роздивляючись обличчя Робін. Сатчвелл несподівано й сильно розсердився.
— То ви знаєте Дженіс? — спитала Робін, не розуміючи, що це з ним.
— Це так її звати? — спитав Сатчвелл.— Бо я не пам’ятаю.
— Ви її знаєте?
Сатчвелл поклав у рот трохи картоплі. Робін бачила, що він вирішує, що саме їй розповісти, і відчула той спалах радості, який компенсував усі довгі й нудні години, все сидіння за роботою.
— Скандалістка,— зненацька промовив Сатчвелл.— Та медсестра — скандалістка. Вони з Марго одна одну не любили. Мені Марго казала, що медсестра їй не подобається.
— Коли це було?
— Та коли ми були випадково зустрілися на вулиці, я казав...
— Ви наче казали, що про роботу вона не розповідала?
— Конкретно це вона мені сказала. Вони посварилися. Не знаю. Сказала між іншим. Сказала, що медсестра їй не подобається,— повторив Сатчвелл.
Під обвітреною шкірою ніби проступила жорстка маска: дещо комічного зморшкуватого милого діда змінив злий одноокий старигань. Робін згадалося, як у Метью ощирювалася нижня половина обличчя, ніби морда в злого собаки, але вона не злякалася. Вона відчула в Сатчвеллі той самий лукавий інстинкт самозбереження, який бачила в своєму колишньому чоловікові. Сатчвелл, може, і хоче помститися Марго чи дружинам, які його покинули, але не стане давати Робін ляпас посеред повного людей пабу в місті, де живе його сестра.
— Ви розсердилися,— сказала Робін.
— Για χαρη τον[11], ще б я не... як ту медсестру звати? На мене натякала, га? Вигадала історію, ніби Марго утекла зі мною...
— Це не Дженіс вигадала. Ми поспілкувалися з удовою містера Рамеджа, і вона підтвердила, що чоловік і іншим людям розповідав про зустріч зі зниклою жінкою...
— Що ще тобі розповіла ця Дженіс? — знову спитав Сатчвелл.
— Про вас вона нічого не казала,— відповіла Робін, яку тепер пожирала цікавість.— Ми навіть не знали, що ви були знайомі.
— Але вона заявила, що Марго після зникнення бачили в Лемінгтон-Спа? О ні, ця жінка точно знала, що робить.
Сатчвелл з’їв ще один шматочок картоплі, тоді раптом підвівся і пройшов повз Робін. Озирнувшись, вона побачила, що він заходить до чоловічого туалету. Ззаду він здавався старішим, ніж спереду: крізь біле волосся виднілася рожева потилиця, джинси обвиснули.
Робін вирішила, що Сатчвелл вважає розмову закінченою. Однак вона мала ще один козир у рукаві: можливо, небезпечний, але краще його розіграти, ніж дозволити допиту отак закінчитися, коли питань стало більше, ніж відповідей.
Сатчвелл повернувся тільки за п’ять хвилин, і Робін бачила, що він себе накрутив за цей час. Він не став сідати, а став над нею і заявив: