Пильнуй, коли летять снаряди, багнюка летить навсібіч, кроком руш, вище ногу, тримати стрій, мені треба вийти, вперед, та що може статися, хіба що всі кістки перетовчуть, а більше нічого, думм-друмм-думм, чіткіше крок, раз-два, раз-два, лівою, лівою!
Франц Біберкопф марширує по вулицях твердим кроком, лівою-правою, лівою-правою, не здаватися втомі, жодних шинків, не пити, підемо подивимося. Аж тут летіла куля, твоя то, чи моя, як я її впіймаю, одразу ж і сконаю, лівою-правою, лівою-правою. Гуркіт барабанів, побатальйонно!.. Нарешті він дихає на повні груди.
Шлях лежить через увесь Берлін. Коли солдати містом марширують[177], а чому, а тому, а все це через чінґ-дарада, бумдара, все це через чінґдарада, дада. Стоять німі будинки проти ночі, А вітер віє, віє, де захоче[178], а чому, а тому, а все це через чінґдарадада.
У своїй глухій, брудній норі — брудній норі, а чому, а тому, глухій норі, а чому, а тому, а все це через чінґдарада, бумдарада, бум — сидить Райнгольд, той, що з Пумсової банди, коли солдати містом марширують, то їм дівчата усмішки дарують, сидить, читає газету, лівою, лівою, аж тут летіла куля, твоя то, чи моя, читає про Олімпійські ігри, раз-два, а ще про те, що гарбузове насіння — чудовий засіб проти глистів. Він читає дуже повільно, вголос, дарма що затинається. Втім, коли він сам, то майже не затинається. Замітку про гарбузове насіння вирізав ножицями, коли солдати містом марширують, бо в нього колись був солітер, можливо, він досі має одного, можливо, це той самий, а може й новий, у старого завелося потомство, треба таки спробувати з гарбузовим насінням, отже, зелену шкірочку також треба їсти, а не зчищати її. Стоять німі будинки проти ночі, А вітер віє, віє, де захоче. Конгрес гравців у скат в Альтенбурзі, я в таке не граю. Навколосвітня подорож, усі витрати становлять 30 пфеніґів за тиждень, знову якесь шахрайство.
Коли солдати містом марширують, то їм дівчата усмішки дарують, а чому, а тому, а все це через чінґдарада, бумдара, бум. Хтось стукає у двері, заходьте!
Підйом! Марш уперед! Райнгольд миттєво потягся за револьвером. Аж тут летіла куля, твоя то, чи моя, товариша скосило, і він лежить безсило, неначе лежу я, неначе лежу я. Перед ним стоїть Франц Біберкопф, без однієї руки, достоту інвалід війни. Та він п'яний! Чи ні? Нехай тільки поворухнеться, одразу ж його пристрелю.
«Хто тебе впустив?» — «Твоя господарка». В атаку, в атаку! «От стерво, геть здуріла». Райнгольд уже біля дверей: «Пані Тітч! Пані Тітч! Що це таке? Я ж вам сказав: мене нема вдома, ні для кого». — «Вибачте, пане Райнгольд, мені ніхто нічого не казав». — «Якщо я нічого не сказав, значить, мене немає, хай йому біс! Ви ще тут мені хтозна-кого в дім пустите!» — «То ви, напевне, моїй доньці сказали; а вона пішла й нічого мені не передала».
Він зачинив двері, все ще стискає револьвер. Солдати. «Чого тобі тут треба? Ти тут щось забув?» Він затинається. Чи це той самий Франц стоїть перед ним, зараз він дізнається. Йому не так давно машина руку відчавила, він був порядною людиною, це кожен під присягою підтвердить, а тепер сутенером став, не будемо згадувати, з чиєї вини. Гуркіт барабанів, побатальйонно… і ось він стоїть тут. «Гей, Райнгольде, то в тебе револьвер?» — «А що?» — «Для чого він тобі? Що ти хотів робити?» — «Я? Нічого». — «Ну тоді, може, відкладеш його вбік?» Райнгольд кладе револьвер перед собою на стіл. «Навіщо ти прийшов до мене?» Ось він сидить, це він вдарив мене в підворітті, це він викинув мене з машини, а я ж нічим йому не завинив, була ще Циллі, а я спускався сходами. Все це піднялося з пам'яті. Місяць над водою, такий яскравий увечері, дзвони. А зараз у Райнгольда револьвер.
«То сідай, Франце, ти напився, чи що?» Ач як втупився у нього, наче той бик, він точно п'яний, ніяк не покине пиятику. П’яний, звісно, ну та нічого, у мене револьвер А все це через чінґдарада, бумдарада бум. Франц сідає. Сидить. Яскравий місяць світить над водою. Він сидить у Райнгольда. У того, кому він допоміг з дівчатами, одну за одною переймав від нього, а потім той захотів, щоб Франц стояв на атасі, але ні про що не попередив, а тепер я став сутенером і не знаю, як то воно з Міцою повернеться, ось яка ситуація. Але все це лише думки. А відбувається лише одне: Райнгольд, Райнгольд сидить перед ним.
178
Неточна цитата з Євангелія від Івана 3:8