Отак сидять вони собі одне навпроти одного, Міца на стільці, а Райнгольд на канапі, обоє зручно вмостилися. «Та певно, що ваш, але, фройляйн, ви ж не думаєте, що я збираюся відбити вас у нього, у мене такого й на гадці не було. Але у нас з ним усілякі кумедні історії траплялися, він вам нічого не розказував?» — «Кумедні? Це ж які?» — «Дуже кумедні, фройляйн. Скажу вам щиру правду: Франца взяли в нашу компанію тільки завдяки мені, через оці от історії; адже ми завжди тримали язик за зубами. Ну так, я міг би вам розказати кілька цікавих історій». — «Он як? А у вас що, ніякої іншої роботи немає, крім як сидіти тут та всілякі байки розказувати?» — «Фройляйн, навіть Господь Бог часом влаштовує собі вихідний; тож нам, людям, можна мати й два». — «Мені здається, ви маєте аж три». Обоє розсміялися. «Ви не дуже й помилилися; я економлю сили, лінощі подовжують життя, а часом буває, що витрачаєш забагато сил». Вона посміхається до нього: «Тож треба бути економнішим». — «О, ви розумієтеся на цьому, фройляйн. Одному це вдається краще, іншому — гірше. Знаєте, фройляйн, я з Францом постійно жінками мінявся, ну, що ви на це скажете?» І схилив голову набік, пригубив чарчину й чекає, що на це відповість мала. Мила особа, скоро ми її запопадемо, як би оце підкотитися до неї?
«Про те, як ви жінками мінялися, розкажіть своїй бабусі. Хтось мені розповідав, що так у Росії роблять, може, ви звідти прибули, а от у нас так не заведено». — «Та кажу ж вам, що саме так і було». — «Що це за дурниці ви городите?» — «А ви у Франца запитайте». — «То, певно, знамениті жіночки були, по п'ятдесят пфеніґів за одну, де ви їх знайшли, в нічліжці?» — «Легше, фройляйн, хіба ж ми з такими водимося?» — «Скажіть-но мені, будь ласка, а навіщо ви все це розказуєте? Чого ви хочете цим добитись?» Ти ба, яка штучка! Але ж яка мила, і так кохає Франца, просто дивовижно! «Та нічого я не добиваюся. Просто хотів вас трохи розпитати [Мила жабко, Панко, Панко, кіле-кіле, гопсаса![192]], Пумс мені прямо доручив, ну, гаразд, тоді буду прощатися; може, ви до нас якось зазирнете?» — «Щоб ви і там мені такі історії розказували?» — «Та тут же нічого такого, фройляйн, я думав, ви й самі все знаєте. Тут ще одне делікатне питання: Пумс мені сказав, що коли оце я до вас прийду й почну розпитувати про гроші й таке інше, а ви ж знаєте, Франц такий чутливий, коли заходить мова про його руку, тож краще буде, якщо ви йому нічого не розповідатимете про нашу розмову. Не треба йому про це знати. Я міг би й сусідів про це розпитати, але подумав, навіщо всі ці секрети? Ви якраз удома, то краще зразу до вас піти й відверто запитати». — «Тобто йому нічого не казати?» — «Так буде ліпше. Але якщо ви все-таки захочете розказати, ми вам заборонити не можемо. Зрештою, це ваша справа. Ну, до побачення». — «Не туди, вихід праворуч». Гарненька дамочка, я цю справу проверну, тільки б не зурочити!
А мала Міцекен сидить за столом у кімнаті й нічого не помітила, нічого не зауважила, тільки думає, поглянувши на порожню чарку, а що ж це вона думає, прибрала чарку, ні, сама не знає. Я така схвильована, той тип так мене рознервував, мною аж тіпає. До чого це він мені ці історії розказував? Чого йому треба, чого ж він урешті хотів? Поглядає на чарку, що стоїть у шафі, остання праворуч. А сама вся тремтить, треба сісти, ні, не на канапу, там він був розлігся, краще на стілець. Сідає на стілець і дивиться на канапу, на якій він сидів. Така знервована, що це з нею таке, руки тремтять і серце бухає в грудях. Але ж Франц не така свиня, щоб жінками мінятися. Що той тип Райнгольд таке робив, у це я повірю, але Франц, навіть якщо це правда, то певно його, як завжди, в дурні пошили.
Вона гризе нігті. А якщо це правда… Адже Франц такий простак, його може будь-хто використати. Тому його і з машини викинули. Ось такі у нього друзі. І з такою компанією він злигався.
Вона все гризе і гризе нігті. Сказати Єві? Навіть не знаю. Францу сказати? Не знаю. Краще нікому не скажу. Так ніби ніхто й не приходив.
Їй стало соромно, вона поклала руки на стіл, прикусила вказівний палець. Нічого не допомагає, в горлі пече. А потім вони і зі мною так само вчинять — візьмуть і продадуть.