На Рюкерштрасе вони висіли, там і залишили машину, а самі йдуть пішки. Невелика вуличка зовсім безлюдна, загін іде тротуаром, а ось і кнайпа Рюкера.
Вихід з приміщення заблокували, перед входом і навпроти, розставили пости, всі решта заходять. Добривечір, кельнер посміхається, мовляв, знаємо, хто такі. Панове хочуть чогось випити? Дякуємо, зараз немає часу, розрахуйте гостей, облава, всі їдуть до управління. Сміх, протести, та що це таке, лайка, регіт; спокійно, спокійно, у мене папери при собі, ну то й тіштеся, за пів години вас відпустять, вам нема чого турбуватися, мені ніколи, у мене термінові справи, і чого це ти розійшовся, Отто, безплатна екскурсія в управління поліції з нічною ілюмінацією. Всі сідають, тут для вас є затишні місця. Вантажівка вже переповнена, один взявся співати: А хто ж оце сир на вокзал покотив, а мито, нахаба, він не заплатив, поліція сердиться, хто ж пропустив, отого, що сир на вокзал покотив?[223]
Вантажівка рушила, всі підхоплюють: А хто ж оце сир на вокзал покотив?
Ну, все йде як по маслу. Тепер підемо пішки. Якийсь елегантний пан переходить дорогу, привітався, пане начальнику відділка, о, пане комісаре! Ви заходите у під'їзд, а інші розсереджуються, місце зустрічі — Пренцлауер, на розі біля Мюнца.
Александерквеле[224] переповнений, п'ятниця, хто одержує зарплатню, той іде сюди перехилити чарчину, у кнайпі музика, радіо, поліцаї проходять до шинквасу, молодий комісар звернувся до якогось пана, оркестр замовк. Облава, кримінальна поліція, всі їдуть до управління. А відвідувачі сидять за столиками, сміються, ніби нічого й не сталося, й продовжують свої балачки, кельнер обслуговує клієнтів. У коридорі ґвалт, плач, затримали трьох дівчат, одна з них кричить: я ж там виписалася, а тут ще не встигла прописатися, ну то один раз переночуєш у нас, з якої речі, не піду, не дозволю, щоб мене поліцаї лапали, та заспокойся, нічого тут сцени влаштовувати, не псуй собі марно нерви. Та відпустіть же мене, що значить «відпустіть», коли до вас черга дійде, тоді й відпустимо, машина вже поїхала, скоро повернеться, а чого у вас так мало машин, то не ваш клопіт, ми самі розберемося. Офіціанте, шампанського — ноги помити. Послухайте, мені треба на роботу, я тут поряд працюю, у Лау, хто мені за прогул заплатить, хай там як, але ви мусите поїхати з нами, я маю бути на будівництві, це насильство, з нами поїдуть усі, хто тут є, і ви також, послухай, чоловіче, чого це ти так розходився, поліція проводить облаву, у них робота така.
Затриманих партіями відвозять до управління, туди постійно під'їжджають вантажівки, поліцаї снують туди-сюди, в жіночому туалеті крик, якась дівчина лежить на підлозі, її кавалер стоїть поряд, цікаво, що той кавалер робить у жіночому туалеті. У дівчини істерика, ви ж самі бачите; лягаві посміхаються, а ви маєте документи, ось, гаразд, тоді залишайтеся з нею. А та далі кричить, от побачите, коли всі поїдуть, вона встане, і ці двоє ще танго танцюватимуть. Я сказала, хто мене торкнеться, одержить у щелепу, а другий удар буде наругою над трупом. Шинок спорожнів. Біля дверей двоє поліцейських затримали якогось чоловіка, той волає: я був у Манчестері, у Лондоні, у Нью-Йорку, в жодному місті немає такого неподобства, ні в Манчестері, ні в Лондоні. Його виштовхують на вулицю. Ну що, вас уже попустило, тоді йдіть своєю дорогою, вітання вашому здохлому песику.
Чверть на одинадцяту, кнайпа майже порожня, зайнятими залишалися лише кілька столиків у глибокій ніші, до якої треба було піднятися на кілька сходинок, та ще збоку в кутку, аж тут до кнайпи заходить якийсь чоловік, хоча, власне, туди вже давно нікого не пускали. Патрульні діють енергійно, нікого не випускають, та час від часу у вікна зазирають дівчата: у мене тут призначено побачення, ні, фройляйн, доведеться вам прийти близько дванадцятої, до того часу ваш коханий уже повернеться з управління поліції. Сивий пан стояв на порозі й спостерігав, як відправляли останню партію затриманих, під кінець патрульні пустили в хід гумові кийки, бо на вантажівці вже не було місця, а люди рвалися з кнайпи на вулицю. Машина від'їхала, стало трохи вільніше. Сивий пан спокійно заходить у двері попри двох поліцаїв, які саме дивилися в інший бік, бо знову якісь люди хотіли прорватися досередини й лаялися з поліцейськими. Цієї миті з казарми, під крики і свист натовпу, що зібрався на протилежному боці вулиці, вийшов ще один загін патрульної поліції, поліцаї на ходу сильніше затягували паски. Тим часом сивий пан проходить через шинок, зупиняється біля шинквасу, замовляє собі пива і разом із кухлем піднімається кількома сходинками до іншої зали, з дамської вбиральні досі лунає жіночий крик, тоді як інші, кілька чоловік з тих, що ще залишалися, сміються, теревенять й удають, буцімто те, що тут відбувається, їх жодним чином не обходить.
223
Приспів з популярного ванстепа. Музика і слова Франца Штрасманна, прем'єра відбулася 1926 року.
224
Александерквеле — кнайпа на Мюнцштрасе, незважаючи на убогий вигляд, була завжди переповнена. Улюблене місце зустрічі берлінського напівкримінального світу.