Всілякі лікеро-горілчані вироби за гуртовими цінами; др. Берґель, адвокат і нотаріус, Лукутат — індійський засіб для омолодження слонів, презервативи Фромма, найкраща ґумова губка, для чого мати багато губок, якщо можна мати одну таку?
Від площі відгалужується велика Брунненштрасе, перед Гумбольдтгайном вона проходить з північного боку попри АЕҐ[30], залишаючи її з лівого боку. АЕҐ — то велетенське підприємство, згідно з телефонною книгою 1928 року до його складу входять: електрична станція, центральна адміністрація на набережній Фрідріха-Карла, 2–4, міська мережа, міжміська мережа, північний корпус 4488, дирекція, прохідна, акціонерне товариство Електрофабричний банк, відділ освітлювальних приладів, відділ зв'язків з Росією, металообробний завод Обершпрее, завод електроприладів у Трепто, завод на Брунненштрасе, заводи в Геннінґсдорфі, завод ізоляційних матеріалів, завод на Райнштрасе, кабельний завод в Обершпрее, трансформаторні заводи на Вільгельміненгофштрасе та на Руммельсбурґершосе, турбінна фабрика NW 87, Гуттенштрасе 12–16.
Інваліденштрасе звертає від площі ліворуч. Вона веде до Штеттинського вокзалу, куди прибувають потяги з Балтійського узбережжя. О, та ви весь у сажі! — Так тут пилюга добряча. — Добрий день, до побачення! — Пан має багаж для носильника? 50 пфеніґів. — О, видно, що ви добре відпочили! — На жаль, засмага скоро зійде! — І звідки це в людей стільки грошви на поїздки? — В маленькому готельчику, ось там, в одному з темних завулків, застрелилася в номері пара закоханих: кельнер з Дрездена та одна заміжня пані, яка записалася під іншим прізвищем.
З півдня на площу виходить Розенталерштрасе. Навпроти в Ашинґера можна поїсти ще й пива попити, за ним концертна зала, велика пекарня. Риба дуже поживна, є люди, що люблять рибу, а інші дивиться на неї не можуть, їжте рибу, будете завжди стрункими, здоровими й бадьорими. Дамські панчохи з відмінного штучного шовку, а ще в них є авторучки з чудовими золотими перами.
На Ельзассерштрасе перегородили всю проїжджу частину, залишили тільки вузенький прохід. За будівельним парканом пахкає локомобіль. Бекер і Фібіх, будівельна компанія, акціонерне товариство, Західний Берлін, 35. Гуркіт, вагонетки розтяглися вервечкою аж до рогу, де розташований приватний комерційний банк: каса депозитів, зберігання цінних паперів, поповнення накопичувальних рахунків. Перед банком уклякли п'ятеро чоловіків, робітники кладуть дрібну бруківку.
На зупинці Лотрінґерштрасе в трамвай № 4 щойно сіли: дві панії похилого віку, чоловік зі стурбованим обличчям та хлопчик у шапці з вухами. Обидві жінки їдуть разом. Це пані Плюк і пані Гоппе. Вони збираються купити для пані Гоппе, яка є старшою за віком, бандаж, оскільки вона має схильність до грижі. Вони були в бандажиста на Брунненштрасе, а потім хочуть забрати своїх чоловіків та сходити до ресторації. А чоловік — це кучер Газебрук, у нього ціла халепа з електричною праскою, яку він задешево купив у лахмітника для свого господаря. Праску йому підсунули негодящу, нею кілька днів покористувалися, а потім вона вже не нагрівалася, тепер треба було праску замінити, та в магазині не хочуть, він уже втретє туди іде, сьогодні йому доведеться зробити доплату. Хлопчик на ім'я Макс Рюст у майбутньому стане бляхарем, батьком ще сімох Рюстів, буде компаньйоном у фірмі Галліс і Ко в Ґрюнау — сантехніка та покрівля; у віці 52-х років він виграє чверть головного виграшу Прусської класової лотереї, відійде від справ і помре у 55 років у розпал процесу з фірмою Галліс і Ко за відшкодування його частки. У повідомленні про його смерть буде сказано: «25 вересня, на 55-му році життя, від сердечного нападу раптово помер мій любий чоловік, наш дорогий батько, син, брат, шваґер та дядько Макс Рюст, про що з глибокою скорботою повідомляє від імени родини покійного вдова Марія Рюст». А оголошення з подякою після похорону матиме такий вигляд: «Оскільки ми не маємо змоги подякувати кожному окремо за висловлені співчуття й таке інше, виражаємо всім рідним, друзям, а також мешканцям будинку № 4 на вулиці Кляйстштрасе та всім знайомим нашу щиру вдячність. Особливо дякуємо панові Дайнену за його проникливі слова над могилою покійного». Але зараз Максові всього чотирнадцять, його раніше відпустили зі школи, щоб він міг відвідати консультацію для пацієнтів з вадами мови, слуху, зору, розумово відсталих і таких, що важко піддаються вихованню; він уже там частенько бував, оскільки сильно затинався, але тепер із цим уже краще.
30
АЕҐ — одне з найбільших німецьких акціонерних товариств з виробництва електротоварів; діяло з 1883 до 1996 року, коли об'єдналося з фірмою Даймлер-Бенц.