Змій зашурхотів з дерева донизу. Будь проклятий перед всіма скотами, плазуватимеш на череві й жертимеш прах усе життя своє. Ворожнеча стане законом між тобою і твоє жінкою. В муках народжуватимеш ти, Єво! Проклята земля через тебе, Адаме, терни й будяки ростимуть на ній, польову траву їстимеш ти[79].
Уже напрацювалися, який у цьому сенс, хай хоч сніг займеться, ми й пальцем не поворухнемо.
Ніби залізний лом був у руках у Франца. З ним він сидів, з ним і пішов до дверей. Його губи безгучно ворушилися. Вагаючись, прийшов він сюди. З в'язниці в Теґелі його випустили вже кілька місяців тому, тоді він сів на трамвай, який хутко помчав його вулицями, попри будинки, попри дахи, що сповзали додолу, потім він сидів у євреїв. Він підвівся, ану, ходімо тепер далі, тоді я ще до Мінни зайшов, тут мені робити нічого, може, знову зазирнути до Мінни, ану, спробуймо пригадати, як усе це було.
Він пішов. Довго вештався біля Мінниного будинку. Маріхен на камінь сіла, побути сама захотіла. А яке мені до неї діло? Він ще потинявся навколо будинку. Хай собі тішиться зі своїм старим. Було в домі порожньо, лише ріпа й капуста, якби варили м'яса, напевне б залишався. І коти тут смердять не інакше, ніж деінде. Ану, зайчику зникай, як у шафі коровай. Та на біса мені тут стовбичити, ніби якомусь причмеленому, та витріщатися на той будинок? І вся рота дала драла і як півень заспівала.
Кукуріку, кукуріку! Так сказав Менелай, ненароком сповнивши серце Телемаха печаллю, по щоках покотилися сльози як перли, взявши пурпурову мантію до рук, він міцно притис її до очей. Тим часом шляхетна Єлена із покоїв своїх випливає, красою своєю вона із богинею може зрівнятися[80].
Кукуріку! Є багато порід курей. Та якщо мене спитати, яких курей я люблю найбільше, то щиро зізнаюся: смажених. До куриних належать ще й фазани, а в «Житті тварин» Брема сказано: карликова болотна курочка відрізняється від болотного кулика не лише меншим зростом, але й тим, що самець і самиця навесні мають майже однакове оперення. Дослідникам Азії також відомий моніал, або монал, якого науковці називають блискучим фазаном. Яскравість його пір'я годі описати. Його поклик — протяжний тужливий свист — можна почути в лісі у будь-який час доби, та найчастіше вдосвіта і над вечір.
Проте все це відбувається дуже далеко, між Сиккімом та Бутаном в Індії, для Берліна це доволі безплідна книжна наука.
Берлінська бойня. На північному сході міста між Ельденауерштрасе та Таерштрасе, через Ландсберзьку алею аж до Котеніусштрасе, попри окружну залізницю тягнуться будинки, павільйони, стайні, що належать бойні та скотарні.
Берлінська бойня займає площу 47,88 га, що дорівнює 187,50 морга, не рахуючи споруд на Ландсберзькій алеї, будівництво обійшлося в 27 083 492 марки, з яких на скотарню припадає 7 682 844 марки, а на саму бойню — 19 410 648 марок.
Скотарня, бойня та гуртовий м'ясний ринок утворюють єдине господарське ціле. Адміністративним органом тут є комісія, до складу якої входять два члени міського магістрату, один член районної управи, 11 міських депутатів та 3 представники від громадськости. Тут працюють 258 осіб, а серед них ветеринари, санітарні лікарі, клеймівники, помічники ветеринарів, помічники санітарних лікарів, штатні службовці, робітники. Правила внутрішнього розпорядку від 4 жовтня 1900 року, загальні правила, регулювання пригону худоби, правила постачання фуражу. Тарифи зборів: ринковий збір, збір за стійлове утримання, збір за забій, збір за чищення корит у свинарниках.
Уздовж Ельденауерштрасе тягнеться брудно-сірий мур з колючим дротом угорі. За муром стоять голі дерева, зараз зима, дерева ховають свій сік у корінні, чекають на весну. Вози забійників їздять туди-сюди спритним галопом, жовті й червоні колеса, в запрягу — легкі коні. За одним возом біжить худий кінь, із тротуару хтось гукає навздогін якогось Еміля, торгуються за коня, 50 марок і випивку на вісьмох, кінь крутиться на місці, тремтить, обгризає кору з дерева, візник смикає за віжки, 50 марок і могорич, давай, Отто, а як ні — то їдь собі далі. А той поплескує коня: згода!
81
За Книгою Екяезіастовою 3:19. Пор.: «…Бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них»