Ось так Франц, маючи в кишені 1,55 марки, добіг аж до Александерплац, просто хотів повітрям подихати, от і побіг. Потім опанував себе й хоча з неохотою, а таки поїв у їдальні, повноцінно поїв, уперше за багато тижнів, теляче рагу з картоплею. Після того спрага відчувалася вже не так сильно, в нього залишилося 75 пфеніґів, які він перебирав пальцями на долоні. Піду до Ліни, а для чого мені та Ліна, ні, не хочу. Його язик занімів, у роті кислий присмак, в горлі аж пече. Може, ще зельтерської випити?
І поки він пив, а до горла текла приємно-прохолодна струминка з лоскітливими бульбашками газу, він зрозумів, куди йому кортить. До Мінни, він же послав їй філе, і від фартушків вона не відмовилася. Звісно, до Мінни, куди ж іще!
Так, встаємо — і гайда. Перед дзеркалом Франц Біберкопф трохи причепурився, та був не надто втішений, коли побачив свої бліді, запалі, прищаві щоки — от тобі й Біберкопф. Ну й мармиза! Якісь червоні смуги на чолі, звідки вони взялися, а, від шапки, а ніс — мов той огірок, Господи, який здоровенний червоний носяка, але це не обов'язково від шнапсу, просто холодно сьогодні; а ще дурні очиська, як у корови, звідки в мене взялися телячі очі, такі вирячені, ніби заплющити не можу. Так ніби мене сиропом облили. Але для Мінни то байдуже. Тільки ще чуба пригладжу. Ось так. А тепер підемо до неї. Вона дасть мені кілька пфеніґів до четверга, а там побачимо.
Вискочив із забігайлівки на холодну вулицю. Але ж і люду тут вештається! Просто вражає, стільки народу на Алексі, й усі при ділі. Ач, які заклопотані. Франц Біберкопф і собі припустив, вертячи головою на всі боки. Буває, на мокрому асфальті кінь поковзнеться, дадуть йому доброго копняка чоботом у черево, він якось таки встане, а потім як кинеться вперед, біжить мов оглашенний. Так само й Франц, м'язи в нього міцні, він колись до спортивного клубу ходив; крокує тепер по Александерштрасе й помічає, який у нього став крок — твердий, чіткий, як у гвардійця. Отже, крокуємо не гірше за інших.
Інформація про погоду на сьогодні, полудень: передбачається певне покращення погоди. Найближчим часом ще збережеться відчутний холод, атмосферний тиск зростатиме. Сонце наважиться визирнути з-за хмар. Найближчим часом очікується підвищення температури.
Той, хто сам сяде за кермо нашого шестициліндрового NSU[89], буде в захопленні. Туди, туди мене з собою, любий, поведи![90]
Й ось Франц уже в будинку, де живе Мінна, стоїть перед її дверима, там — дверний дзвінок. Широким жестом він зриває з голови капелюха, дзвонить, хто ж відчинить, хто це буде, шаркнемо ніжкою, якщо в дівчини кавалер, хто ж іще це може бути, залоскочу-залоскочу! І раптом — гоп! Чоловік! Її чоловік! Це Карл! Пан слюсар! Шкода, але то нічого. А яку кислу пику скривив!
«Це ти? Чого тобі?» — «Можеш спокійно мене впустити, Карле, я нікого не покусаю». І вже ввійшов. Ось і ми. Який швидкий приблуда, ви бачили таке?
«Шановний пане Карле, хоч ти й вивчився на слюсаря, а я лише різнороб, все-таки не надто дери носа. Міг би й «добрий день» сказати, коли з тобою вітаються». — «Чого тобі треба, чоловіче? Хіба я тебе впускав? Чого ти рвешся в двері?» — «Твоя жінка вдома? Можна привітатися з нею?» — «Ні, її нема. Для тебе тут нікого нема». — «Он воно що». — «Саме так, нікого». — «Але ж ти тут, Карле». — «Ні, мене також нема. Я просто зайшов за плетеною камізелькою, мені зараз же треба повертатися до майстерні». — «Так грандіозно йдуть справи?» — «Саме так». — «Отже, виганяєш мене?» — «Та я тебе й не впускав. Що ти тут забув, чоловіче? І як тобі взагалі не соромно приходити сюди й мене ганьбити, тебе ж тут усі знають». — «Хай собі каркають, Карле. Нема чого цим перейматися. До них у хату я би також не хтів заглядати. Знаєш, Карле, через них нема чого переживати. Сьогодні забрали одного, добрий тесля, а ще був управителем нашого дому. Уявляєш? Забрали разом з жінкою. Крали, як сороки. А я хіба крав? Га?» — «Послухай, я вже спускаюся. Йди своєю дорогою. Чого мені з тобою тут стояти? А якщо ти Мінні на очі попадешся, то начувайся, вона тобі мітлою по голові надає». Та що він знає про Мінну! Наставили йому роги, а він ще й патякає. Від сміху живіт можна надірвати. Коли дівка хлопця має, його любить і кохає.
89
NSU б/30 PS — легковий автомобіль середнього класу, що випускався 1928 року фірмою Neckarsulmer Fahrzeugwerke Aktiengesellschaft.
90
Цитата з роману Й.-В. Ґете, «Літа науки Вільгельма Майстера», книга 3, розділ 1, укр. пер. Сидора Сакидона