Усе встелено дошками. Перед універмагом Тіца стояла статуя Бероліни[91], то була могутня бабега з простягнутою вперед рукою, її потягли кудись геть. Може, переплавлять і нароблять з неї медалей.
Ніби бджоли, рояться над землею робітники. Їх там сотні, щось майструють, вовтузяться цілими днями й ночами.
Рула-рула! — дощатим настилом Александерплац котяться трамваї, жовті, з причепами, зістрибувати на ходу небезпечно. Перед вокзалом розчистили широкий майданчик, односторонній рух по Кеніґштрасе попри універмаг Вертгайм[92]. Кому треба потрапити в східну частину міста, має об'їхати навколо управління поліції по Клостерштрасе. Потяги гримотять з вокзалу в напрямку Янновицького мосту, локомотив випускає пару, він зупинився якраз над «Прелатом», пиво «Шлосброй», вхід за рогом.
Через дорогу зносять усе підряд, цілі будинки вздовж колії міської залізниці, й звідки вони гроші беруть, але ж Берлін — місто багате, і ми справно платимо податки.
Знесли магазин тютюнових виробів «Лезер і Вольф» з мозаїчною вивіскою, а через двадцять метрів бовваніє знову такий самий магазин, а з того боку, біля вокзалу — ще один. Фірма Лезер і Вольф, Берлін — Ельбінґ[93], першокласна якість сигар на будь-який смак: Бразилія, Гавана, Мексика, марки «Мала втішниця», «Ліліпут», № 8 — 25 пфеніґів за штуку, «Зимова балада», в пачці 25 штук, 20 пфеніґів за штуку, сигарилос № 10, несортовані, обгортковий лист суматранського тютюну, особлива пропозиція в цьому ціновому сегменті, у скриньках по сто штук, за 10 пфеніґів. Я б'ю, ти б'єш, він б'є конкурентів скриньками по 50 штук і картонними коробками по 10 штук, надсилаємо в усі країни світу, «Боєро» — 25 пфеніґів, ця новинка принесла нам багато нових клієнтів, я б'ю, ти б'єш, розбиваємо всіх конкурентів.
Поряд з «Прелатом» — вільна площа, там стоять візки з бананами. Купуйте дітям банани! Банани найчистіший фрукт, оскільки шкірка захищає їх від комах, хробаків та бацил, окрім, звісно, тих комах, хробаків та бацил, які крізь неї проникають. Таємний радник Черні переконливо довів, що навіть для дітей у перші роки свого життя… Я б'ю, ти б'єш, він б' є — розбиваємо всіх конкурентів.
На Алексі завжди страшенно вітряно, а на розі, біля універмагу Тіца, просто збиває з ніг. Вітер дме поміж будинків, а потім вривається в котловани. Сховатися б десь у якійсь кнайпі! Але хіба можна собі це дозволити, коли вітер і в кишенях гуляє. Який тут жвавий рух, ловити ґав немає коли, така погода лише для бадьорих. Рано-вранці сюди поволі сходяться робітники — з Райнікендорфа, Нойкельна, Вайсензее. Чи холодно, чи тепло, чи вітряно, чи тихо, наливай собі кави, пакуй бутерброди, нам треба добре попрацювати, а згори сидять трутні, сплять собі на своїх пухових перинах та смокчуть із нас кров.
У Ашинґера тут велика кав'ярня і ресторан. Якщо не маєш черева, можеш швидко його нагуляти, а хто вже має, може й далі нарощувати його за власним бажанням. Природи не обдуриш! Хто гадає покращити якість хліба та булок з неякісного борошна за допомогою штучних добавок, той дурить себе й споживача. Природа має свої закони життя і мстить за будь-яке зловживання. Жахливий стан здоров'я майже всіх цивілізованих народів сучасности пов'язаний з уживанням неякісних та штучно покращених продуктів харчування. Чудові ковбасні вироби, продаж з яток, дешева ліверна ковбаса і кров'янка.
Надзвичайно цікавий «Журнал»[94], замість однієї марки — всього 20 пфеніґів, «Шлюб»[95] — надзвичайно цікаво й пікантно, всього 20 пфеніґів. Вуличний продавець пахкає сигаретою, на голові — картуз, розбиваю всіх конкурентів.
Зі східної частини Берліна, з Вайсензее, Ліхтенберґа, Фрідріхсгайна, Франкфуртської алеї до Алекса по Ландсберґерштрасе поспішають жовті трамваї. Номер 65 йде від Центрального скотного двору, через Велике кільце, Веддінґплац, Луїзенплац, номер 76 — з Гундекеле через Губертусалее. На розі Ландсберґерштрасе закривається універмаг Фрідріха Гана, все розпродали, все повивозили, а тепер і сам будинок збираються відправити до праотців. Там зараз зупинка трамваїв та автобуса № 19, що прямує до Турмштрасе. Там, де був «Юрґенс», крамниця канцелярського приладдя, будинок знесли, й на його місці встановили дощаний паркан. Там сидить якийсь старигань з медичними терезами: контролюйте власну вагу, 5 пфеніґів. О, любі брати й сестри, що юрмляться на Алексі, подаруйте собі цю мить, погляньте крізь щілину в паркані біля медичних терезів на закинутий терен, де колись процвітала крамниця Юрґенса, там ще стоїть універмаг Гана, безлюдний, порожній, вительбушений, тільки якісь червоні клаптики прилипли до скла вітрин. Перед нами лежить купа сміття. З праху ти прийшов, прахом ти станеш, тут колись збудували чудовий дім, та зараз вже порожньо в нім. Таким був кінець Риму, Вавилону, Ніневії, Ґанібала і Цезаря, всьому настає кінець, о, тільки подумайте!
91
Бероліна — латинізована назва Берліна, що часто зображалася у вигляді алегоричного образу жінки. П'ятиметрова бронзова статуя Бероліни тривалий час стояла на Александерплац і була перенесена 1927 року у зв'язку з будівництвом метрополітену.
92
Вертгайм — один з універмагів концерну Вертгайм, заснованого в місті Штральзунд. За часів націонал-соціалізму мережа універмагів була конфіскована у власника через його єврейське походження й передана в інші руки. У 1980-ті роки фірма була куплена концерном Герті, а з 1994 року перейшла до концерну Карштадт.
94
«Журнал»
95
«Шлюб»