Серед ночі Франц прокинувся й не може заснути до ранку. В його барлозі страшенний холод. Поряд спить, похропуючи Циллі. Чого це я не можу заснути? Чути, як вози з городиною котяться до ринку. Не позаздриш коням — бігати ночами в такий холод. У конюшні — то інша справа, там тепло. А Циллі спить собі. Міцно спить. А я не можу заснути. Пальці на ногах, які він колись відморозив, нестерпно сверблять. А що це за важкість у нього всередині? Щось тисне чи то на серце, чи то на легені. А може, то передчуття? Щось тисне і тисне, не дає спати, і що воно за напасть? Він не знає, що то за тягар. Він тільки знає, що йому не спиться.
Сидить на гілці пташка й дрімає, аж тут змій проповз, від того шурхоту прокинулася пташка, й сидить, настовбурчивши пір'я, а змія вона так і не відчула. Гух, спокійно дихати, глибший вдих. Франц перекидається в ліжку. Ненависть Райнгольда лежить на ньому й тисне на нього. Проникає крізь дерев'яні двері й будить його. Райнгольд також зараз лежить. Лежить поруч із Трудою. Спить міцно, уві сні когось убиває, уві сні він відводить душу.
Усе це відбувалося в Берліні другого тижня квітня, коли погода часом була вже зовсім весняною, і, як одноголосно констатувала преса, чудова великодня погода манить на природу. Тоді в Берліні російський студент Александр Френкель застрелив свою наречену, 22-річну студентку інституту декоративно-вжиткового мистецтва Віру Камінську, в її пансіоні. Вихователька Тетяна Занфтлебен, того самого віку, яка приєдналася до плану спільно накласти на себе руки, останньої миті злякалася й вибігла з дому, коли її подруга бездиханною лежала на підлозі. Вона зустріла поліцейський патруль, розповіла про жахливі події останніх місяців та привела поліцію на те місце, де лежали смертельно поранені Александр та Віра. Було негайно повідомлено кримінальну поліцію, комісія з убивств направила на місце пригоди свого працівника. Алекс і Віра хотіли одружитися, але матеріальна скрута не давала можливість укласти шлюб.
Досі не з'ясовано, хто був винуватцем трамвайної катастрофи на Геерштрасе. Свідчення учасників аварії та водія трамвая Редліха буде перевірено. Ще досі немає висновку технічних експертів. Лише після такого висновку буде можливо перейти до з'ясування питання про те, чи винен в аварії вагоновод, який не встиг вчасно натиснути на гальма, чи катастрофа була спричинена збігом випадковостей, які неможливо передбачити.
На біржі панує спокійна активність; курси акцій зміцніли у зв'язку з майбутньою публікацією балансу державного банку, цей баланс, як нам повідомили, відображає доволі сприятливу картину фінансового становища в країні при скороченні обігу кредитних білетів на 400 мільйонів марок та вексельного портфеля на 350 мільйонів марок. 18 квітня на 11 годину ранку курс акцій «І.Ґ. Фарбен» — 260 з половиною до 267; «Зіменс і Гальске» — 297 з половиною до 299; «Дессауер Ґаз» — 202 до 203, «Цельштоф-Вальдгоф» — 295. Спостерігався деякий попит на акції німецької нафтової компанії з курсом 134 з половиною.
Уже 11 квітня редакторові Брауну допомогли втекти з Моабітської[114] тюрми його озброєні спільники. Втеча нагадувала сцену із вестерну, було організовано погоню, заступник голови кримінального суду того ж дня подав у міністерство юстиції відповідний рапорт. Наразі тривають допити свідків та причетних до цього інциденту службових осіб.
Берлінська громадськість дещо втратила інтерес до пропозиції однієї з найбільших американських автомобільних компаній надати декільком солідним німецьким фірмам виключне право збуту в Північній Німеччині шести- та восьмициліндрових автомобілів, які не мають аналогів у світі.
Наступне повідомлення наводиться до загального відома, але насамперед воно стосується тих, хто проживає в районі телефонної підстанції Штайнплац: У театрі «Ренесанс» на Гарденберґштрасе відбулася сота вистава п'єси «Чирвовий валет», чудової комедії, в якій тонкий гумор поєднується з глибоким сенсом, публіка бурхливо вітала виконавців ювілейного спектаклю. Розклеєні по місту афіші «Чирвового валета» закликають берлінців посприяти тому, щоби ця п'єса невдовзі могла відзначити свій наступний ювілей. Проте слід взяти до уваги, що берлінців, звичайно, можна запрошувати до театру, але внаслідок цілої низки причин вони можуть не відгукнутися на це запрошення. Вони можуть, наприклад, бути у від'їзді й не мати жодного уявлення про існування такої п'єси. Інші, хоч і не виїздили з Берліна, однак не мали нагоди прочитати афіші театру «Ренесанс», розклеєні на рекламних тумбах, оскільки лежать хворі вдома. А в чотиримільйонному місті таких людей набереться чимало. Хоча з рекламних повідомлень по радіо о шостій вечора вони могли довідатися, що «Чирвовий валет», ця чудова паризька комедія, в якій тонкий гумор поєднується з глибоким сенсом, уже всоте ставиться в театрі «Ренесанс». Та це повідомлення могло б викликати в них у кращому разі лише почуття жалю з приводу того, що вони наразі неспроможні поїхати на Гарденберґштрасе, адже якщо вони справді лежать хворі в ліжку, то їхати в такому стані їм у жодному разі не рекомендується. За інформацією з надійних джерел, в театрі «Ренесанс» не передбачено жодних можливостей для розміщення в залі хворих з ліжками, яких туди, взагалі-то, можна було б доправити каретами швидкої допомоги.
114
Моабітська тюрма — одна з берлінських в'язниць, що діє з 1881 року й донині. Розташована в районі Моабіт.