Райнгольд підвів голову, його сумні очі дивляться на Франца: «То ти знаєш, що й до чого?» Франц спокійно витримав цей погляд, його радість ніхто й ніщо не затьмарить, нехай собі дивиться, напевне, здогадується, в чому річ, то й добре, а я не відступлюся. «Так ось — і Мек може тобі підтвердити, — ми маємо певний досвід у таких справах. Якраз на досвід і треба спиратися. А щодо шнапсу, Райнгольде, то коли ти навчишся його пити, ми тут влаштуємо бучне святкування, моїм коштом, я заплачу за всю музику». Райнгольд досі не відводить погляду від Франца, який випнув груди, та від малого Мека, який з цікавістю за ним спостерігає. Нарешті Райнгольд опустив очі й уп'явся поглядом у своє горнятко: «Ти, напевне, хочеш зробити з мене якогось пошлюбленого каліку?» — «Будьмо, Райнгольде, хай живе пошлюблений каліка, три на три — то дев'ять буде, ніби свині, п’ють тут люди. Давай, Райнгольде, підспівуй, добрий початок — половина діла, та без початку не буде й кінця».
Рота, стій! Ряди подвоїти! Право-о-руч! Кроком руш! Райнгольд виринув поглядом зі свого горнятка чашки. Пумс, отой, з червоним обличчям, стоїть біля нього, щось нашіптує, Райнгольд здвигає плечима. Тут Пумс дмухнув поперед себе, ніби розганяючи пелену тютюнового диму, й весело прокаркав: «Я вже якось запитував вас, Біберкопфе, то як воно, ще досі хочете бігати зі своїм паперовим товаром? Чи ж багато так можна заробити? Напевне, два пфеніґи за штуку, п'ять пфеніґів за годину, еге ж?»
І пішло-поїхало, почав умовляти Франца, щоб той взяв один з фруктових чи овочевих візків, Пумпс постачає товар, а заробок розкішний. Франц із того радий і не радий, щось не подобається йому Пумсова компанія, так і дивись, щоб не надурили. А заїка Райнгольд сидить у куточку й відмовчується. Обернувся до нього Франц, щоб поспитати, що той про це думає, і помітив, що той з нього очей не зводив, а зараз опустив голову й знову зирить у своє горнятко. «Ну, як гадаєш, Райнгольде?» А той затинаючись: «Так я також з ним працюю». А коли Мек промовив: чом би й ні, тоді Франц відповів Пумсу, що подумає, мовляв, зараз він не хоче ні відмовлятися, ні погоджуватися, він хотів би прийти сюди завтра чи позавтра й обговорити цю справу з Пумсом: який товар, коли його забирати, як розраховуватися та в якому районі найкраще ним торгувати.
Ось і розійшлися вже всі, шинок майже спорожнів: Пумс пішов, пішли Мек із Біберкопфом, тільки біля шинкваса якийсь кондуктор веде теревені з господарем про відрахування з платні, мовляв, дуже багато вираховують. А заїка Райнгольд ще й досі сидить на своєму місці. Перед ним три порожні пляшки з-під лимонаду, недопита склянка та кавове горнятко. Додому він не йде. Дома спить білявка Труда. Він про щось думає, розмірковує. Нарешті підводиться, волочиться через увесь шинок до шинкваса, вовняні шкарпетки звисають, він виглядає просто жахливо: весь якийсь жовтаво-блідий, біля рота залягли глибокі зморшки, чоло прорізали поздовжні складки. Він бере ще одне горнятко кави і ще одну пляшку лимонаду.
Проклятий той муж[119], каже Єремія, що надію кладе на людину, і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде, як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустині, у краї солоному та незамешканому. Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь — то надія його! І він буде, як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота, — і його листя зелене, і в році посухи не буде журитись, і не перестане приносити плоду! Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?
Темні води в густому чорному лісі, страшенно темні води, ви такі тихі. Страшенно тихі. Коли буревій бушує серед лісу, коли вгинаються сосни, і рветься павутиння поміж гілок, і сипляться скалки, ваша поверхня ані зворухнеться. Темні води, ви криєтесь там, унизу, в глибокій ковбані, темні води, а гілляччя все сиплеться.
Вітер шматує ліс, та до вас буревій не добереться. Там, на дні, немає жодних драконів, часи мамонтів давно проминули, нічого немає там, що могло б налякати, рослини гниють на дні, риби снують, ворушаться равлики. А більше нічого. І нехай ви є тільки водою, все одно стає лячно, темні води, страшенно тихі води.