Радянські аеродроми знаходилися біля самого кордону. Вони були забиті літаками. Але льотчики мали наказ вогню не відкривати, натомість помахуванням крил примушувати ворожі літаки до посадки. Це для німецьких льотчиків було несподіванкою. Вони на такі дії відповідали помахуванням...
У незахищеному місті Бресті біля самого кордону виявилися штаб радянського корпусу, штаб укріпленого району, штаби двох стрілецьких і однієї танкової дивізій. І все це було накрите одним ударом. Управління військами в районі Бреста з першої хвилини не здійснювалося ніким. Це для німців було повною несподіванкою.
Через три дні стрімкого просування, якому ніхто фактично не перешкоджав, на окружному полігоні в районі Барановичі німецькі війська захопили 480 новеньких, прямо із заводу, 152-мм гаубиць-гармат МЛ-20 і по десять боєкомплектів для кожної з цих гармат. У травні ці гармати для новосформованих артилерійських полків Резерву Головного Командування вивезли на полігон, а особовий склад ще не наспів. Це був справжній скарб. Для німецьких артилеристів - цілковита несподіванка. Радянські гаубиці-гармати МЛ-20 використовувалася німецької артилерією на всіх фронтах до самого останнього дня війни.
І ось начальник Генерального штабу Жуков відповідальність за все це неподобство списує на командувача 4-ю армією генерал-майора Коробкова.
Неначе Коробков, а не Жуков визначав місця дислокації дивізій і їх штабів.
Неначе Коробков вибирав місця будівництва нових аеродромів.
Неначе Коробков мав право в мирний час рухати танкові дивізії до кордонів. Прямо під удар. Під розгром.
Неначе Коробков, а не Жуков висунув у прикордонний район сотні важких гармат для формованих полків Резерву Головного Командування, але не перейнявся забезпечити їх розрахунками і тягою.
Неначе Коробков, а не Жуков повинен був ставити перед урядом питання про завчасне знищення не потрібних в оборонній війні мостів через прикордонні річки.
Неначе Коробков, а не Жуков підписував директиви: «Жодних інших заходів без особливого розпорядження не проводити».
Неначе Коробков, а не Жуков віддавав під трибунал усіх, хто порушував драконівські накази не піддаватися на провокації, у відповідь вогню не відкривати, а замість вогню помахувати крильцями.
Розділ 16
Хто і як готував оборону Бреста?
Основним недоліком окружного і армійського планів була їх нереальність.
– 1 -
Ведуть туристів по Брестській фортеці: подивіться направо, подивіться наліво, це - цитадель, це - острів Прикордонний, а це - Госпітальний...
Все ясно, все зрозуміло. Тільки от...
На острові Прикордонному в Тереспольському укріпленні Брестської фортеці на західному березі Західного Бугу знаходився 132-й окремий батальйон військ НКВС. У музеї оборони фортеці вам розкажуть про специфіку цього батальйону. Він був конвойним. Будь-який довідник (наприклад, «Велика Вітчизняна війна. Енциклопедія». М., 1985. С. 110) ці відомості підтверджує. Відстань від казарм 132-го окремого конвойного батальйону НКВС до державного кордону вимірювалася десятком кроків.
Я нічого не розумію. Хай хоч хто-небудь мені пояснить, навіщо тюремних вертухаїв посадили до кордону ближче, ніж прикордонників? Якщо готувалися до раптового нищівному удару по Німеччині, тоді все ясно. У разі нападу Червоної Армії на Німеччину тут був би розгорнутий приймальний і пересильний пункт військовополонених і класово ворожого елементу. Фортечні рови, каземати і бастіони - це споруди, за конструкцією і за духом споріднені з тюремним і каторжним централами. Здавна фортеці служили в'язницями. Так, побудована Петром Петропавлівська фортеця вже при ньому служила в'язницею. Але ніякі бойові звершення і подвиги в її послужному списку не значаться.
Брестська фортеця в якості пересильного табору цілком згодилася б. І транспортування полонених із Бреста проблеми не становила. Брест - ворота Радянського Союзу. Звідси могутня магістраль веде прямо в Москву, а це найбільше залізничне транспортне перехрестя світу. Іншого такого потужного залізничного вузла на цій планеті не знайти. З Бреста - на Москву, а далі - куди завгодно, жени худоб’ячими ешелонами хоч сто тисяч ворогів, хоч мільйон. Поруч із пересильним табором Брест можна було б влаштувати фільтраційні табірні пункти. Два кільця фортів навколо фортеці цілком для цього згодилися б. Стіни там глухі, непробивні. Нехай кричать у камерах тортур, ніхто не почує. Тут і розстрільні пункти можна було б організувати. Урочище Борки або Відьми Лисячі на південь від Бреста просто природою створені для такої справи. Можна, звичайно, ворогів розстрілювати і подалі від кордону. До речі, якщо від'їхати на схід по цій магістралі, то саме поруч з нею ми знайдемо найзнаменитіші (з відомих) розстрільні місця Радянського Союзу: Куропати під Мінськом, Катинь під Смоленськом.