Помешкання належало модному художникові, який у цей час розважався зі своєю дружиною в Європі. Величезне, зі стелями заввишки п’ять метрів, воно мало десь під чотириста метрів площі. Чавунна конструкція будинку не передбачала носійних стін, лише кілька вузьких колон, що давало велику свободу в проектуванні інтер’єру. Господарі влаштували все таким чином, що більшу частину площі займало одне приміщення, яке було одночасно художнім ательє, вітальнею, кухнею та бібліотекою — і все ще залишалося достатньо місця, щоб улаштовувати перегони на велосипедах. Освітлення інтер’єру забезпечували вікна, що займали дві стіни майже від підлоги до стелі. У дальній частині лофта на двох рівнях були розташовані дві ванні кімнати й чотири спальні. Висота поверху давала змогу розмістити спальні блоками — дві внизу і дві нагорі, до верхніх вели короткі сходи. Прості, по-спартанському вмебльовані, вони мали вигляд нежилих кімнат для гостей. Очевидно, господарі воліли спати в головній залі, яку називали artectory — від поєднання англійських слів, що означають мистецтво і трапезну.
Кароль уже за два дні навчився використовувати еспресо-машину, химерний хромований релікт п’ятдесятих років, і зараз вони вчотирьох сиділи за столом у їдальні, попиваючи чорну каву.
— Перед тим як почати, — голос докторки Зоф’ї Лоренц звучав надзвичайно серйозно, — востаннє запитую, чи всі знають, у що ми вплутуємося і на що ми всі підписались? Віднині кожна наша дія може бути розцінена американською владою як участь у злочині або намір вчинити злочин. У разі проблем наші навіть пальцем не поворухнуть зі страху роздратувати союзника. Тож якщо хтось хоче відмовитися, це останній шанс.
Уважно подивилася на Кароля, на Ґмітрука, який, здається, був у тому самому костюмі, що й раніше, і на Лізу.
— Не кожна може смиконути[36], — сказала вона.
— Якщо хтось планує щось устругнути, що загрожуватиме всім, то я також хотіла б знати про це зараз, — Лоренц сказала це, дивлячись на Лізу.
— Це ніби до мене цей базар? — Шведка встала й зовсім не аристократично потягнулася. — Мій вибір то простий. Глісану[37] якнайшвидше, що є до глісанути, і можу бути тут, мушу тільки віддати польський паспорт. Така от умова. Щось зкрисячу[38], то межи, міжи, міжна… damn, international search warrant[39]. І йду на довше відсиджування. Тож ніяких «встругнути». Ага, і візьми свій повідець, гаде.
Промовивши останні слова, кинула Ґмітрукові свій браслет, який весь цей час надсилав сигнали системі електронного нагляду. Анатоль спіймав його на льоту, його обличчя застигло, і Лоренц на мить побачила в ньому загартованого в боях військового, а не приземкуватого чоловіка з відстовбурченими вухами.
— Не плутай мене зі своїм попкарем, злодійко! — гримнув. — Добирай слова!
— Моя польська… — почала вона.
— Din polska ar mycket battre an vad du vill att vi ska tro, — перебив її Ґмітрук, а Лоренц і Кароль здивовано перезирнулися. — Sa javlas inte med mig. Forstatt?
Хвилину злодійка і командос мірялися поглядами.
— Це неможливо зняти без спеціального пристрою, — нарешті сказав Ґмітрук. — Як ти це зробила?
Ліза лише знизала плечима.
Ґмітрук заспокоївся, відкрив свою валізку й витягнув з неї торбу, повну однакових невеличких мобільних телефонів.
— Віднині ваші телефони мають бути в готельних сейфах, не приносьте їх сюди й головне — не беріть на локацію, вечорами можете телефонувати до родин, щоб поговорити про дрібниці, це навіть бажано. Зараз кожен із вас одержить новий телефон, там записано номери усіх. Завтра ввечері поміняємо їх на нові, і так щодня. Під час розмов не вживайте слів, пов’язаних із кримінальною сферою, особливо англійською мовою, портрет називаємо не інакше як Юнак. Ясно?
Кивнули.
Зоф’я Лоренц відкрила свій комп’ютер, устромила в один із портів ключ USB і попросила Ґмітрука вставити свій. Тільки ця комбінація гарантувала, що після надання відповідних паролів можна буде прочитати зашифровані дані. Якийсь час дивилися на рядок стану, потім Зоф’я відкрила потрібну папку.
Показала їм фото чоловіка віком близько сімдесяти років, що мало вигляд знімка до місцевої газети. Стояв усміхнений перед якоюсь бібліотекою, оточений гуртом людей. Ставний, із черевцем, з сивим волоссям, зачесаним на лисину, і американською посмішкою, схожий на політика. Викапаний Джон МакКейн, тільки огрядніший.