— Це пан Даррен Ричмонд, — почала Лоренц, — нинішній власник Юнака. На вигляд політик, але насправді лише пов’язаний з політиками, як це буває у великому бізнесі. Близький приятель нинішнього віце-президента, обидва родом із Пенсильванії, разом навчалися в університеті в Ньюарку, де, вочевидь, більше займалися спортом і тусувалися, аніж по-справжньому вчилися. Але вони з багатих родин, тож вийшли в люди, татусі допомогли.
— На чому заробляє?
— Деревообробний промисел. Лісопильні тут і в Канаді, одна дрібна афера з вирубкою кількох гектарів лісу в заповіднику, але він вийшов з неї чистим. Філантроп, вигадав собі, що коли вже має справу з деревообробним промислом, то фінансуватиме різні заходи, пов’язані з книжками. Має фонд, який надає літературні стипендії, фінансує бібліотеки і програми, що популяризують читання. Сам доволі начитаний, здається, колекціонує також різні перші видання.
— Стародруки?
— Перші видання. Хоча з американської точки зору перше видання Тома Соєра — це вже стародрук.
— То звідки Юнак?
— Офіційно його цікавлять книжки, в Пенсильванії має навіть щось на кшталт музею літератури, відкритого для відвідувачів. Але він знає, що є найкращим вкладенням коштів. Його прізвище кілька разів з’явилося на аукціонах десять років тому, потім зникло, можливо, купував через посередників. Американські імпресіоністи, другорядні європейські художники дев’ятнадцятого століття. Але жодних старих майстрів. Може, Юнак — це подарунок; може, він його успадкував, батько Ричмонда був офіцером і брав участь в операції «Market Garden»[40] у Європі. Я не знайшла підтверджень, що потім він бував у Німеччині чи був пов’язаний з Monuments Men, але хтозна. Може, куплений як інвестиція. Та це не так важливо, ми приїхали сюди не вивчати походження, лише… — подивилася на Ґмітрука, — зберегти нашого дорогого молодого приятеля.
— І де цей наш приятель? — запитала Ліза.
— У Ричмонда є будинки і квартири в кількох місцях, серед них родовий маєток у Пенсильванії й апартаменти у Вашингтоні; хоча найчастіше сидить або на своїх лісопильнях, або в Гольфстрімі, яким курсує поміж ними. Втім, нас цікавить його улюблене місце, назвемо його ізолятором, а саме котедж у Нью-Рошелл, плюс-мінус тридцять миль від Нью-Йорка.
— Ізолятор — це о’кей, — зауважила Ліза. — Ліпше, ніж хата для сосюрок чи стара і п’ятеро виродків.
Ґмітрук голосно зітхнув, але нічого не сказав.
— Що, я неправа? — запитала шведка.
— Права, звісно, права, тільки іноді твій добір слів нас шокує. — Лоренц подумала, точнісінько як раніше Кароль, що взаємодія їхньої четвірки може бути найскладнішим елементом усього задуму. — Володіння Ричмонда знаходиться у Рошелл-Хайтс. Це досить виняткове місце, одне з перших вишуканих заміських поселень у Штатах, засноване на зламі дев’ятнадцятого й двадцятого століть. Парковий проект, великі ділянки, просторі будинки у вікторіанському або колоніальному стилі. З їхньої точки зору це пам’ятка найвищого класу на кшталт ренесансних палаців у Європі. Виглядає так.
Показала їм знімки поселення з висоти пташиного польоту і зроблені з вулиці фотографії окремих будинків. Справді, Рошелл-Хайтс було забудоване триповерховими будинками із червоної цегли, з рельєфними димарями, дещо в стилі малих англійських містечок, і просторими котеджами, обкладеними камінням і білим дерев’яним сайдингом, із верандами, підпертими колонами. Навколо росли гарні старі дерева.
— Дивна назва Нью-Рошелл, — буркнув Кароль.
— Від La Rochelle у Франції, пригадайте Дюма. Тамтешні протестанти мусили тікати від католиків і подалися до Нового Світу. Звідси й назва.
— Gated community?[41] — запитала Ліза.
— Ні. Має характер закритого поселення, але завдяки консерваційній охороні пам’яток багатії не можуть заховалися за мурами чи високими парканами. Це справді гарна звістка. Поганою є те, що там купа приватної охорони, яка регулярно патрулює околицю. Гляньте, який вигляд має нинішнє житло Юнака.
Будинок був не дуже великий, але старовинний і справді гарний. Лоренц розуміла, чому Ричмонд надав перевагу такому місцю перед палацом для новобагатьків на березі океану з критим басейном і тенісним кортом. Вона б теж обрала цей скромний, але просторий дім, захований за крислатими кленами, весь із сірого каменю, критий шифером подібного кольору, з яким гарно контрастували зелені віконниці, а також густо порослий виноградом масивний димар. Дім був вибудуваний у вигляді квадрата й мав прості стіни, багато вікон, серед них три мансардні, обіч було щось на кшталт зимового саду. Цей стиль тут називали Tudor revival. Уявляла собі, що всередині — темний паркет і масивні гвинтові сходи, якими колись піднімалися жінки в сукнях із стоячими комірцями.