— Оці всі крадіжки імпресіоністів останніми роками… Ти казала, що була в Ріо під час карнавалу… Боже, це ж сотні мільйонів доларів…
— Не зараз, котику… — перервала його Ліза. — У тебе був шанс розвести мене на сповідь в інтимних умовах. Ми не в Ріо, ми в Нью-Рошелл. Що ти бачиш на фото, окрім Гассама?
— Колір стін, — мовив Кароль.
Мовчки кивнула головою. Колір стін був такий самий, як на знімках Рафаеля. Темно-помаранчевий, цегляний, дещо низькопробний порівняно з ошатністю резиденції і вже точно не відповідний для експозиції таких шедеврів, як Рафаель і Гассам. Не кажучи вже про телевізор. Може, картини були тут лише тимчасово? Може, чекали, доки Ричмонд закінчить готувати якийсь сейф у віллі в горах, щоб потрапити туди, як і було задумано? Може, за якимось неймовірним збігом обставин вони вибрали короткий проміжок часу, коли ця крадіжка була взагалі можлива?
— Можеш туди зазирнути? — запитав у Лізи.
— Hi, — відповіла. — Далі немає камер, на цьому коридорі закінчуються наші знання про охорону і системи сигналізації.
— І?
— І якщо всередині немає жодних несподіванок, то це непогано. Рівень складний, але не неможливий. Тільки одна річ мене непокоїть. — Постукала пальцем по Гассаму на екрані.
— Ну?
— Я була рада, що цього немає на Рафаелі, хоча, може, й передчасно. Бо якщо є на Гассамі, то від часу, коли був зроблений знімок Юнака, це могли встановити на усіх картинах.
— Але що? Якийсь захист полотна?
— І то непоганий, не такий примітивний, який монтують у музеях. Там зазвичай встановлюють підвісні або оптичні датчики, які вмикають сигналізацію, коли картину знімають чи вирізають з рами. Дуже запізно. Є більш просунуті системи, ізраїльський «Вісонік» виготовляє такі, що піднімають тривогу вже при першому доторку до картини, реагують на зміну положення на одну десяту міліметра. І я гадаю, він тут встановлений у броньованій версії. На жаль, найефективнішій, коли йдеться про охорону нелегальних зібрань, коли хтось не бажає бачити в себе поліцію, що збирає речові докази після пограбування.
— Тобто?
— У цьому приміщенні суцільна темрява не через те, що вікна завішані, а тому, що їх замуровано. А картини висять на додатковій стіні, і між цими двома стінами є півметра простору. Якщо картина ворухнеться на оцю одну десяту міліметра, спеціальний механізм заховає її всередину, рятуючи не тільки від крадіжки, а й від пошкоджень. Євреї розробили цю систему, щоб мати змогу зберігати найцінніші твори, не застосовуючи куленепробивне скло. У музеях в крайньому випадку вони доречні, але жоден колекціонер не заплатить кілька десятків мільйонів за, скажімо, Марка Ротко[44], щоб потім милуватися ним через шибку. Ця система ідеальна. Картини знаходяться не в рамах, а одразу за рамами, на спеціальних повзунках. Один рух, і шасть — немає картини.
— Супер. На це є якесь рішення?
— На все є. Але я мушу подумати. А зараз ходімо до ліжка.
— Тобто?..
— Тобто спати. Останній шанс на відпочинок, від завтра працюємо двадцять чотири години на добу.
Integrity — це одне з неперекладних англійських слів, яке може означати як інтегральність і сполучність якоїсь системи, так і чесність та справедливість людини. Отже, у моральному сенсі слово integrity є винятково сильним поняттям, яке означає осягнення цілісності через порядність і зречення брехні. Прекрасний термін, водночас слово-ключ у девізі корпусу Військової розвідки армії Сполучених Штатів. «А передусім буду справедливий, бо правда веде до перемоги».
Капітан Кліфтон Патридж думав про кредо своєї установи і про те, чи не було б чесніше — справедливіше — казати всім солдатам, що відтепер вони служитимуть брехні та маніпуляції, замість того, щоб наказувати їм виголошувати зі сльозами на очах піднесені штампи, в яких немає ані крихти правди. А от наказувати повторювати це офіцерам розвідки, робота яких за визначенням має у своїй основі несправедливість, — це вже так курйозно, що якби мали голови на плечах, вибухали б сміхом під час присяги.
Колись пояснював собі, що так треба, що ідеологія важлива, що мета виправдовує засоби. Та невже? Яка в дідька мета? Метою кожної армії, взагалі кожного військового має бути захист слабших побратимів від агресора. Тим часом потужна армія США ніколи у своїй історії не була вимушена захищати своїх громадян, оскільки американські громадяни ніколи не зазнавали нападу. Вони ніколи не тремтіли по домівках, очікуючи вістей з фронту, ніколи не потребували захисту мужніх воїтелів від лихих людей, які приїхали по їхні землі, майно й життя.
44
Марк Ротко (1903–1970) — американський художник, уродженець Латвії, провідний представник абстрактного експресіонізму.