Прем’єр: І прошу мене уважно вислухати! Дуже уважно!
Лоренц: Пане прем’єре. Прошу вас негайно забрати ваш кашубський палець з-перед моїх очей. Негайно. Я розумію, що ви Дизма[61] без компетенції й освіти, що ви загрузли у своїй неочікуваній кар’єрі, а до того ж мама не навчила вас манер і ви не маєте уявлення, як ставитися до жінок. Попри це…
Прем’єр: Не ображайте мою матір!
Лоренц: Палець.
Прем’єр: Моя сім’я свята!
Лоренц перейшла від слів до дії. Вона схопила палець прем’єра, який епілептично танцював перед її очима, і хряснула ним об стіл, що стояв між ними, аж затріщала стільниця.
Каролеві вдалося відтягнути Лоренц. Інші троє дивилися нажахано (генерал і Ґмітрук) і весело (Ліза) на сцену, що розігрувалася на їхніх очах.
Хвилину відпочивали, сопучи у своїх кутках. А потім прем’єр від душі розсміявся.
Прем’єр: Прошу вас подумати, чи не хотіли б ви працювати в канцелярії. На посту держсекретаря. Лімузин, службова квартира, премії, для родини також роботу знайдемо. Охоче нацьковував би вас іноді на опозицію.
Лоренц: Я можу відповісти після наступних виборів?
Прем’єр: Не думаю… ха-ха, дуже дотепно. Поговоримо серйозно. Чому ви кажете про містифікацію?
Лоренц: Знімки, які ми отримали, були фальшивкою. У тому будинку, на тій стіні справді висіло щось, що нагадувало Рафаеля, але точно ним не було.
Ґаґатек: Ви звинувачуєте людей, які проводили експертизу цих знімків. А я пригадую, що було дві незалежні експертизи.
Лоренц: Так, але їх проводили експерти-фотографи, а не знавці мистецтва ренесансу. І експерти мали рацію. Знімки не були фальшивкою, це були автентичні знімки об’єкта, який висів на стіні. Сама картина теж не була фальшивою, у тому розумінні, що не була виконана якимось майстром із Петербурга.
Прем’єр: Чому з Петербурга?
Лоренц: У їхній академії найкраще навчають художньої техніки, а копіювання — це технічне вміння. Це неважливо. Важливо те, що вона не була фальшивкою.
Прем’єр: Тоді що це було?
Лоренц: Олеографія. Я повинна була це зрозуміти. Відбиток на полотні, зроблений на основі довоєнних знімків Рафаеля. Звичайно, виконано дуже професійно, без жодної зернистості і такого іншого. Але він нічим не відрізняється від кічу, що продається в крамницях по кільканадцять злотих. Так, задум справді був геніальний у своїй простоті. На знімку олеографія картини, виконана на основі фотографії, має вигляд картини. Тим паче, що знімок було зроблено крадькома, і він трохи змазаний. Якщо ми мали на чомусь впійматися, то саме на цьому.
Прем’єр: Добре, але кому потрібна була ця постановка? Чого цей «хтось» хотів досягти?
Лоренц: Це запитання до цього похмурого пана. У мене є кілька власних версій, але спочатку я хотіла б обговорити їх із колегами.
Прем’єр: Наскільки я розумію, це, зрештою, означає, що Рафаеля немає і немає шансів його знайти.
Ліза: Необов’язково. Маємо один добрий снід.
Прем’єр: Що?
Кароль: Гадаю, що пані Тольґфорс мала на увазі «хороший слід».
Прем’єр: Ви впевнені?
Ліза: Не заливаю людям, що веду якийсь дотепний жарт.
Прем’єр: Що… що?
Кароль: Вона впевнена.
Ліза: Мені треба тільки повістка на огляд.
Прем’єр: А вона точно знає польську?
Кароль: їй необхідний пропуск для перевірки.
Прем’єр: їй, мій дорогий пане, треба повернутися до в’язниці, бо мусить ще трохи відсидіти.
Лоренц: Ви нам винні, пане прем’єре.
Домовилися, що, по-перше, Ліза має ще два тижні неофіційного звільнення, по-друге, вони можуть необмежено користуватися з послуг пана Ґаґатка, тобто зі служб Речі Посполитої, по-третє, в разі провалу вони стануть іще більш нелегальними, ніж досі.
— Ви пам’ятаєте зустріч у помешканні Кароля в Середмісті? — запитала докторка Зоф’я в Анатоля. — Там висів портрет Вичулковського, який німці вкрали в нас під час війни і який Кароль знайшов у Берліні. Звісно, я його знала, бачила довоєнні фотографії, готувала каталоги з його репродукцією, впізнала б його скрізь. Але коли я вперше його побачила, то мене охопили дуже сильні емоції. Так само було і з іншими віднайденими картинами. Це ніби шок, коли раптом так добре зафіксовані в голові обриси набирають барв. Живопис — це ж кольори. З кольорами змінюються емоції, підтексти, контексти, настрої, пори року, глибина, перспектива, приховані значення. Чорно-білі репродукції нагадують радше похоронні портрети оригінальних картин…
61
Никодим Дизма — головний герой знаменитого роману Т. Доленги-Мостовича, узагальнений образ кар’єриста.