— У своєму зацикленні на Рафаелі ви поводились як дикуни. Здивування, засліплення й цілковите нерозуміння. Уявіть собі, що літак робить аварійну посадку в пустелі, й щоб урятувати всіх пасажирів, треба замінити, приміром, клапан. Але єдину запаску викрадає місцевий дикун з кілограмом дерева в носі й забирає її в своє поселення, де клапан стає оздобою його скарбів поряд з виделкою й одноразовою прокладкою. Пасажири й екіпаж літака не здаються, намагаються цей клапан викрасти, з розпачу готові вдатися до всіх засобів, включно з крайніми. А дикуни страшенно ображені, бо не розуміють, що клапан — це щось більше, ніж їхній сільський скарб, це частина більшого цілого, яке для інших важить набагато більше. Ви, як ті дикуни, по-сільському обмежені, як це буває у випадку молодих, закомплексованих і непевних у собі народів.
Лоренц хотіла запитати по суті, чи припускає Борґ, що «Портрет Юнака» є елементом більшої мозаїки, натомість у неї зовсім несподівано вирвалося:
— А ваша диво-дівчина? Теж по-сільському обмежена? Їй вистачило кілька місяців ув’язнення, щоб через осмос[67]заразитися польщизною?
Вигляд у Борґа був розгублений. Він повернувся до них спиною, протер дерев’яну стільницю, поправив склянки на сушарці. Трохи подивився на сніг, який шалено вирував за вікном. Нарешті обернувся й стурбовано глянув на Лізу.
Лоренц зрозуміла й істерично засміялася.
— Ну звісно ж, як я могла бути такою дурною! Найвідомішу злодійку світу ловлять не просто на крадіжці чергового Моне, а на безглуздості, бо витягли картину в неї з багажника. Якби я подумала раніше, то, може, знайшла б відповідь на загадку: коли дає себе зловити найспритніша злодійка світу?
Запитання зависло у сповненій напруження тиші, й Лоренц уже збиралася подати голос, коли Кароль відповів:
— Найспритніша злодійка дає себе зловити, коли хоче, щоб її зловили, бо їй це вигідно. Просто. Чи це щось змінює?
Лоренц дивилася на нього зі злістю.
— Що це змінює! Що це змінює, коли нас у Штатах мало не повбивали, а Ліза грає міченими картами?
Кароль знизав плечима.
— Це ж злодійка, чого ти сподівалася? Що буде добра й порядна, як Яніна Охойска[68]?
— Окрім того, у Нью-Рошелл саме вона найбільше ризикувала. І найбільше постраждала, — зауважив Ґмітрук, показуючи прикриту хусткою й пов’язкою Лізину голову.
Зоф’я встала, підійшла до морозильника, розраховуючи на те, що там буде щось краще, ніж морожені фрикадельки, й дістала пляшку горілки. Вона лежала між фрикадельками та шматочками лосося.
— Я, мабуть, сплю, — сказала, наливаючи собі горілки у звичайний керамічний кухлик з ручкою у формі голови лося і випиваючи одним ковтком. — Тепер на додачу виявляється, що тут є два табори. Табір докторки Лоренц, першої, наївної, єдиної, яка вірила, що працюємо разом. І другий табір, решти світу, який вважає, що брехня і шахрайство — це щось найзвичайнісіньке у цьому світі.
— Мистецтво — це брехня, яка дозволяє нам зрозуміти правду, — процитував когось Кароль, якого, здавалося, мало зачепило те, що так шокувало Зоф’ю. Усе ще копирсався в печені, чергова добавка насилу в нього влізала.
— Пікассо, — з усмішкою сказав Борґ. — Але надаю перевагу Вайлду: життя наслідує мистецтво набагато більше, ніж мистецтво життя. А чим є життя? Брехнею.
Лоренц знову випила.
— На це мистецьке белькотання найкращу відповідь мав Вуді Аллен, — мовила вона, кривлячись, бо терпіти не могла горілки, — який сказав, що життя наслідує не мистецтво, а бездарне телебачення. А нашу операцію я вважаю завершеною. Пийте каву й повертаймося до Варшави. Нормально, літаком, а не як недолугі шпигуни, годі з мене цих дитячих витівок.
— Можна мені сказати? — Ліза елегантно підвелася, пригладжуючи сукню на стегнах. Задуманий приголомшливий ефект псували засохлі шмарклі, залишені на декольте ридаючим Боргом. — По-перше, кожен з присутніх тут має якусь таємницю. Я не вірю, що майор Ґмітрук розповів нам усе, що знає, про що його поінформували начальники і які вони йому видали накази на випадок непередбачених ситуацій. Кароль — арт-дилер, тож незалежно від його патріотичних спонукань і, гм-м, особистих мотивацій, напевно має свій сценарій подій, у якому не лише ваша Польща, але й він та його заможні клієнти отримують певну користь. Ти теж не говориш нам усього про своїх політичних можновладців, про їхні вказівки та дипломатичні ігри. Але це тільки я в усьому винна, лиха й підступна шведка, ти ще спитай, чи моя родина не співпрацювала з німцями під час війни…
67
Осмос — спонтанний перехід, однобічна дифузія через напівпроникну перегородку (мембрану), яка відокремлює розчин від чистого розчинника або розчину меншої концентрації.
68
Яніна Охойска (нар. 1955) — волонтерка в гарячих точках міжнаціональних конфліктів, авторитет у царині надання гуманітарної допомоги.