— Закрий свій рот скотчем і прикуй себе до батареї.
Жінка підняла ці речі, і тремтячими руками, почала виконувати вказівки. Коли вже щільно закрилися наручники, вона із заплаканими очима подивилася на нього. Той взяв однією рукою за своє обличчя, і, знявши маску, показав своє справжнє лице. Від побаченого всім стало лячно.
— Виродок, якого? — тут мовив уже чоловік за столом.
Замість відповіді, гість підійшов до плити. На пательні смажилось м’ясо. Взявши виделку, він спокійно став куштувати вже підгорілий шматок.
— Млявий, твоя жінка не погано готує.
— Ти вбив двох моїх товаришів, щоб м’яса поїсти?
— Суспільство не сильно буде страждати від їхньої втрати. Жінка твоя чоловіка кращого знайде.
Після таких слів Млявий зрозумів до чого натякає його старий знайомий.
— Послухай, ну чого ти? Ми ж не були в тюрмі ворогами. І я ні чого поганого не зробив. Я про тебе вже двадцять років нічого не чув. Як я думаю і ти про мене. Я зав’язав з криміналом давно.
— Мені байдуже. Що ти, і як ти. Де знайти Хліба?
— А я звідки знаю? Чув, що він давно вже скотився нанівець. Може вже й здох давно. А я он працюю, я із співкамерниками давно вже втратив зв’язки. Може ти відпустиш мене і дружину.
— Ні, пробач, — промовив Безликий і вистрелив у нього. Після цього подивився на його дружину, яка ридала і тряслась від побаченого. Перед виходом надягнув свою маску.
— Ну, що тут у нас? — спитав капітан у сержанта Дмитрова, коли з Янушем втрьох стояли перед дверима квартири.
— Вчора на вулиці Робочій 21, в квартирі 103 було скоєно потрійне вбивство — промовив Дмитров, відкривши двері. Там вони побачилися труп чоловіка, якого вже оглядав експерт. Пройшовши до кухні, відразу побачили стінку, яка на половину забризкана кров’ю. На столі лежало два бездиханних тіла. Над ними вже копирсалися експерти. Біля столу стояла жінка і не переставала плакати.
— Добрий день, ви Марина Стець? — почав капітан.
— Так, це я.
— Розкажіть що вчора відбулося?
— Ви не бачите?!Вбили мого чоловіка! Невідомий виродок у масці.
— А ви бачили його справжнє обличчя? — інтригуючи запитав поляк.
— Спочатку зайшов брюнет з горбатим носом і округлим підборіддям. Потім він стягнув своє обличчя. І під маскою було найстрашніше обличчя яке я коли-небудь бачила. Навіть у фільмах жахів і то кращі. Живого місця на ньому не було. Без носу, без вух. Все обличчя червоно-чорне.
— А вони про щось розмовляли?
— Так, я зрозуміла, що вони сиділи у тюрмі разом. І те страхіття, питало чоловіка про якогось Хліба. Мій чоловік відповів, що не знає про нього нічого, і після цього його було вбито.
— Сержанте Дмитров.
— Так.
— Сержанте, знайдіть всіх з ким відсидів вбитий. Всю зібрану інформацію принесіть мені в кабінет.
Закінчивши розмову капітан повернувся до двох трупів на столі. Їх почав фотографувати Януш до своєї колекції знімків. Вийшовши з квартири, детективи першим ділом взяли кожний по цигарці. Купа зівак на вулиці стало біля автомобілів поліції і щось бурно обговорювали. Поліцейський розпитував у сусідів, чи чули вони щось вчора вночі. Відійшовши подалі від цього шуму, детективи сіли на лавку і почали курити.
— Януш, ти бачив щось подібне?
— Та бачив, і по гірше траплялося. Я дивуюсь, чого він показав своє обличчя? Ще й свідка в живих залишив. Він ніколи такого не робив. Його легендарність тільки і стоїть, на нерозкриті справжнього обличчя.
— Він спеціально це робить.
— Але навіщо?
— Не знаю ще, але у нас є зачіпка. Все залежить від того, з ким сидів вбитий. І треба знайти інших співкамерників.
Беспалий сидів і чекав сержанта з архіву. Януш невпинно і монотонно розповідав про свою чудову дружину українку і двох своїх дітей, і всю свою біографію. Від того моменту як його батьки переїхали з України в Польщу і до сьогодні. Від цих розповідей Беспалому хотілося закрити йому рота. Але капітан невпинно слухав все і робив вигляд, що йому цікаво. В кабінет нарешті зайшов Дмитров з папками у руках. Поклав на стіл три справи і перехопивши подих, сказав:
— Ось всі співкамерники вбитого. Один із них, до речі,був убитим у лісі. Мою увагу найбільше привернув ось цей персонаж.
Він взяв одну із папок. Перше, що вони побачили — це фотографія. Обличчя було все в шрамах і слідах від опіків. Не було вух, а також повність відсутній ніс, виднілась тільки носова перегородка. Губ майже не було, крізь них виднілися декілька зубів. Хоча фотографія була чорно-біла, але вже викликала огиду.