Наприкінці сніданку за довгим порожнім столом сиділи тільки Ешлін, Джессаміна, Карлотта й Мія. Усі побиті. Вкриті синцями. Кров’ю. Але принаймні живі. З тих дев’яти дівчат, що вчоробороту зібралися в покоях Аалеї, повернулися тільки четверо.
Четверо, зроблені із заліза.
Інші — скло.
Дівчата перезирнулися. Завжди стоїчна Карлотта. Тріумфально налаштована Джессаміна. Тонка рисочка занепокоєння між бровами Ешлін — мабуть, вона думає, що могло статися з її братом. Та жодна з них не промовила ні слова. Мія не відривала погляду від тарілки й жувала один попелястий шматок за іншим. Змусила себе все до останньої крихточки доїсти. Відтирала підливку, наче кров від шерехатого каміння. А коли скінчила, тихо підвелася, повернулася до своєї кімнати й зачинила двері за спиною.
А там — подивилася на себе в дзеркало. Темні, оточені синцями очі. Тонкі тремтливі губи.
— …міє, мені так прикро…
Мія поглянула на не-кота, що скрутився на краю ліжка. Пана Добрика Кассій та Затьмара налякали значно більше за неї. Та всі запитання про темряників, про Володаря Клинків та його їздця просто померли в неї на вустах.
— Усе гаразд, Пане Добрику, — зітхнула вона.
— …ніколи не сахайся… — запропонував він. — …ніколи не страшися.
Мія кивнула:
— І ніколи, нізащо не стирай з пам’яті.
Вона всілася перед свічадом і подивилася на дівчину, що визирала на неї. На вбивцю, про яку Кассій розводився. На чудовисько. Замислилась, — на коротеньку мить, — що за життя вона мала, поки Скаева не подер його на стрічки. Спробувала згадати батькове обличчя. Спробувала забути материне. Відчула, як на очах скипають сльози. Забажала, щоб вони зникли, поки нічого не лишилося. Тільки Мія та дівчина, що дивиться на неї сухими очима.
Меркуріо мусив знати, що перевірка відданості вже близько. Знати, що саме мають на думці Кассій та клір. І хай навіть інша людина почувалася б зрадженою, якби вчитель її отак не попередив, Мія натомість відчула гордість. Старий знав, що на неї чекало, і все одно — ані пари з вуст. І не тому, що йому байдуже було.
Бо він знав.
Кассій та клір уявлення не мали. Поняття зеленого — про те, з чого вона зроблена. А він знав.
«Залізо чи скло?» — питали вони.
Мія стиснула зуби. Похитала головою.
Вона ні те, ні інше.
Вона криця.
ПОКАРА
Зрештою випробування володаря Кассія пережили сімнадцять аколітів. Чотири дівчини. Тринадцять хлопців. Усі розфабовані в численні відтінки крововиливів, синців та басаманів. У Цитя очі так кров’ю налились, що він три обороти заледве бачив. Марцелл кілька тижнів накульгував. Піпу майже зламали щелепу і майже місяць він тільки супи їв[72].
Мія знала, що її не повинно хвилювати, чи вижив Трік, чи ні. Та коли він піднявся сходами й тихо всівся на своє місце за вечерею, вона спіймала себе на тому, що усміхається до нього. А коли він підвів очі й перехопив її погляд, то вирішила не намагатися цю усмішку сховати.
І Трік усміхнувся у відповідь.
Її робоча рука все ще не зажила остаточно, але прочухан Меркуріо подіяв. Коли вважалося, що новачки вже доста оговталися, щоб повернутися до навчання, Мія вирішила відвідати Залу Пісень. Вона вже багацько уроків пропустила, пропустить більше — і навряд чи матиме хоч якісь шанси вистояти в Солісовому змаганні. Шанси свої вона в будь-якому разі високо не оцінювала, для неї найкращий варіант — це очолити список Зали Істин, зробити протиотруту для Павуковбивці. Та помилитися в тому змаганні означало вірну смерть, а крім цього, якщо вона завершить навчання як повноправний Клинок, їй знадобиться вся бойова майстерність, яку тільки можна здобути. Якщо сидіти на сраці й оборотами поспіль читати, нічого з цього не вийде.
Коли Мія ввійшла до Зали Пісень, Джессаміна відволіклась від вибивання соломи з навчального опудала та обдарувала її «хуй тобі»-посмішкою. Щойно Мія стала на своє місце в колі, Соліс підвів брову, дивлячись отим страхітливим поглядом сліпця. Той поріз, що вона йому лишила, ткаля Маріелла не вилікувала — обвітрену щоку прикрашав невеличкий шрам, який Останній явно вирішив зберегти.
72
Поки щелепа в нього загоювалася, він трохи менше зі своїм ножем розмовляв — Мії аж кортіло знайти його катів та подякувати.