Мія дуже обережно відштовхнула чоловікову руку.
— Я буду вдячна, якщо ви не торкатиметесь мене, промовцю.
Усмішка Марія поширшала.
— Та хіба ж ти мені не подякуєш, якщо я те вчиню?
Може таке бути?
Коли кров у басейні захвилювалася сильніше, тіні під Міїними ногами здригнулися. Дівчина примружила очі, стиснула зуби. І тільки коли спека в кімнаті стала нестерпною, коли рідина в басейні почала брижитися та хлюпати, Мія почула голос Ешлін.
— Зуби й Паща, ось ти де.
Мія відсахнулася від промовця і побачила подругу в одвірку.
— Корвере, я тебе всюди шукаю. Нам треба над завданням Павуковбивці попрацювати, — Еш увійшла до кімнати й низько вклонилася. — Я перепрошую, промовцю. Чи можу я отримати мою вчену колегу назад? Вона б свою кляту тінь забула, якби ту їй до ніг не причепили.
Усмішка Марія відлетіла, як листя взимку.
— Вона може йти куди забажає, — зітхання. — Мене се не займає.
Марій знов опустився навколішки й зосередив погляд на басейні. Відпустив отак Мію без жодного слова. Еш схопила дівчину за руку й витягла з кімнати. Проволокла коридором і спинилася лише тоді, коли з покоїв промовця їх уже не можна було ані почути, ані побачити.
— Прірва й кров, — видихнула Еш. — Я вже чесно думала, що він до тебе присмоктатися зібрався.
— Ну, це ж ти мені сказала його відволікати, — промовила Мія. — А тепер кажи: спрацювало?
Ешлін сунула руку в кишеню й витягнула звідти шмат золотого ланцюжка. Мія побачила спалах світла й відсахнулася, наче ошпарена, затуляючи очі рукою.
— Зуби й Паща, та сховай уже це собі в штані.
— А ти й дійсно лишаєш мені шанс, правда ж?
Еш запхала медальйон назад і поплескала Мію по плечу. Дівчина прирозплющила очі, заспокоюючись, коли зрозуміла, що Трійцю з-під її очей прибрали.
— Поміняла цю штуку на іншу?
Еш кивнула.
— Джесс нічого не помітить. Принаймні поки наступного разу в тебе ним не ткне. І тоді ти знатимеш, що настав час надерти їй зад, — Еш поплескала по своїх шкіряних штанах. — Я про цю штуку подбаю. Сховаю в такому місці, де вже ніхто й ніколи не знайде.
— Ідеальний злочин, — усміхнулася Мія.
— Ідеальним він був би, якби я в нагороду тортика отримала.
— Дев’ятих дзвонів ще не було, — Мія простягнула подрузі руку. — А кухні ще відчинені?
— От бач, Корвере, я завжди знала, що не просто так тебе вподобала.
І отак, рука об руку, дівчата рушили в темряву.
НАПРУЖЕННІСТЬ
Минав оборот за оборотом.
У Мишолововому змаганні в рахунку все ще вела Ешлін — і це не дивина, — але Цить, який посідав друге місце, не набагато від неї відставав. Зважаючи на те, наскільки напруженим ставало змагання, Мія була дуже вдячна, що подруга знайшла час і допомогла їй вкрасти щось таке, що в офіційному заліку не враховуватиметься. Аколіти набралися сміливості й тепер цупили складніші пункти, а не «дешевші» дрібнички. І все ж, якби Мія була азартною людиною, то поставила б цілий статок на те, що першим номером у Кишенях рік завершить Ешлін.
От тільки якби ж Мія насправді мала статок, то, найімовірніше, Еш його б уже вкрала, бо дружба — то таке…
Уроки Мишолова ставали такими ж еклектичними й ексцентричними, як і сам шахід. Кілька годин на тиждень він присвячував навчанню того, що звав без’язиччям[80], і наполягав, щоб надалі всі розмови в його залі провадили саме цією мовою. На іншому занятті Мишлов завіз до Зали Кишень дерев’яний резервуар, наповнений брудною водою. На дні там було розсипано жменю відмичок. Шахід посковував аколітам руки й ноги свинцевими кайданками та штовхав учнів одне за одним до резервуара.
Треба віддати йому належне: схоже, шахіда порадувало, що ніхто з його учнів не втопився.
У Залі Машкар уроки минали делікатніше і, щиро кажучи, значно приємніше. Аколітів усе ще регулярно виряджали до Богодола, і з десяток безночей Мія провела по різних тавернах, тренуючись у красномовстві та старанно частуючи людей трунками й приємними усмішками. Вона вже підчепила на гачок двох юних і доволі приємних з лиця адміністраціїв, а в припортовому борделі підслухала смаковиті плітки про жорстоку колотнечу поміж місцевими брааві. Аалея прийняла Міїні нові таємниці з усмішкою й розцілувала дівчину в обидві щоки. І якщо шахіда й помітила в Мії якусь переміну після тієї ночі в Тріковому ліжку, вона чемно уникла коментарів.
Після тієї ночі Мія впродовж оборотів переборювала потяг усміхатися хлопцеві за сніданком чи витріщатися на нього під час занять. Старанно плекаючи дистанцію, вона сказала йому, що більше не потребує уроків фехтування. Мія знала: дозволити, щоб між ними виросло щось більше, — це глупство, і Трік зі свого боку принаймні вдав, що зрозумів. І все ж часом вона краєчком ока помічала, як пильно він на неї дивиться. Ночами, лишившись у своїй спальні на самоті, вона клала руку між ніг і намагалася не уявляти його обличчя. Іноді їй це навіть вдавалося.
80
Мова, що складалася тільки із жестів рук, пальців та виразів обличчя. За майстерного виконання розмова без’язиччям могла здатися не більш як серією тиків, підморгуванням та легеньких кивків, непомітних ні для кого, крім тих, хто вчився цього мистецтва.
У виконанні новачків це більше нагадувало дурнуваті вирази людини, захопленої посеред корчів, та люди кажуть, що досконалість приходить із практикою.