Остання затяжка, довга й глибока, наче вона з того диму життєву силу черпала.
— Та будь-якого обороту я воліла б, щоб мене по пизді звали, а не по хую.
Дівчина видихнула сіру хмарку та розчавила сигарилу підбором чобота.
Плюнула по вітру.
І рівно тієї миті юний Трік закохався.
36 Жест цей був відомий під назвою «паці». До нього входило підняття кулака з виставленими на одну фалангу вказівним пальцем та мізинцем.
Історія жесту сходить до Битви при Шарлатових Пісках, під час котрої ітрейський король Франциско I, також відомий як «Великий Об’єднувач», переміг останнього ліїсянського короля-віщуна Люція Всемогутнього.
Вважалося, що після цієї поразки ліїсянський спротив перед ітрейським правлінням похитнеться. Ітрейська модель окупації була настільки ж вигадливою, наскільки й віроломною: невелика група хребцеродженних адміністраціїв заповнювала вакуум, що виникав унаслідок знищення правлячого класу окупованої держави, та підкупом і примусом створювала нову місцеву еліту, міцно пов’язану з Ітреєю. Тамтешніх юнаків відправляли на навчання до Богодола, ітрейські доньки виходили заміж за місцевих чоловіків, гроші текли в правильні кишені, і вже за покоління переможені щиро дивувалися, а чого це вони спочатку опиралися.
Та в Ліїсі, люб’язне панство, не так сталось, як гадалось.
Після загибелі Люція в Елаї, столиці Ліїсу, гарнізоном стали люмінатії, щоб назирати за «асиміляцією». Усе йшло добре, поки загін елітних військ, усе ще відданих пам’яті Люція, не ввірвався на бенкет, що відбувався в колишньому палаці короля-віщуна. Ітрейську еліту та люмінатіїв з гарнізону захопили в полон, вишикували перед лоялістами та кастрували чоловіка за чоловіком розпеченим до червоного ножем.
Після цього заручників звільнили, елітні війська забарикадувалися в палаці та стали чекати на невідворотну розплату. Облога Елая, що тривала понад шість місяців, увійшла в легенди. Ходили чутки, що лоялісти визирали крізь палацові бійниці, виставивши назовні кулаки з на фалангу відставленими вказівним пальцем та мізинцем — дошкульний жест, що мав нагадати ітрейським нападникам, що повстанці все ще мають при собі… власні причандали, тоді як ітрейське найдорожче згодували своїм псам. І нехай лоялістів невдовзі перемогли, «паці» ввійшли до вжитку багатьох громадян республіки — знущальницький жест, що має на меті хизування своєю вищістю перед позбавленим мужності супротивником.
ПИЛ
Коли Мії було п’ять років, мати подарувала їй головоломку: дерев’яний кубик, в якого можна рухати грані, і якщо встановити їх у правильному порядку — всередині знайдеш справжній подарунок. Це був найкращий великодесятинний подарунок на її пам’яті[37].
Тоді Мії здавалося, що це жорстокий подарунок. Поки всі інші хребцеродженні діти бавилися новими ляльками чи дерев’яними мечами, вона застрягла з тією нещасною коробочкою, що просто-таки відмовлялася розкриватись. Дівчинка гепнула подарунок об стіну — жодної користі. Вона поплакалась батькові, що це нечесно, але той тільки всміхнувся. А тоді Мія сердито потупцяла до дони Корвере й вимогливо спитала, чому та просто не подарувала їй гарненьку стрічку для волосся чи нову сукню — замість отієї нещасної штукенції. Мати стала навколішки та зазирнула дочці в очі.
— Твій розум служитиме тобі краще за будь-яку цяцьку, що тільки сонця бачили, — мовила вона. — Розум — це зброя, Міє. І як воно з будь-якою зброєю буває, тобі треба тренуватися, щоб добре ним володіти.
— Але матінко…
— Ні, Міє Корвере. Красу отримують від народження, а мізки ще треба заробити.
Тож Мія взяла коробочку та всілася. Сердито подивилась на подарунок. Витріщалася на кубик, поки той їй снитися не почав. Крутила й вертіла та проклинала його всіма прокльонами, які від батька колись чула. Та після двох місяців роздратованих страждань, вона повернула останню деталь і почула пречудовий звук.
Клац.
Віко відчинилося, і всередині вона побачила брошку — ворону з крихітними бурштиновими оченятами. Символ її фамілії. Корверську ворону. Наступного обороту Мія вдягнула брошку до вранішньої трапези. Її мати всміхнулася й нічого не сказала. Коробочку дівчинка зберегла; хоч би скільки нових головоломок дарували їй батьки на всі наступні Великі Десятини, оця була її улюбленою. А після страти батька та арешту матері вона лишила той кубик позаду — разом з частиною тієї дівчинки, яка його любила.
37
Велика Десятина — це дата, яка позначає (приблизно) пів шляху між приходами істиннотьми; один зі священних празників Аа, коли найближчі люди обмінюються подарунками. Вважалося, що першою Великою Десятиною був той оборот, коли Аа обдарував своїх доньок владою над елементами. Цані, своїй первістці, він віддав вогонь. Кеф — землю. Трелені — океани. Наліпсі — шторми. А доньки, зі свого боку, подарували батькові любов та покору.
А ще вважалося, що Нія своїм донькам не подарувала нічого, бо Матері-Пащі нема чим ділитися. Та насправді то все брехні служителів церкви Аа.
Кеф Нія подарувала сни, що складали їй компанію впродовж одвічної дрімоти. Трелені вона подарувала загадку; глибинну пітьму, що ховається від сонячних променів під товщею води. Наліпсі вона подарувала спокій, той самий затишок в оці бурі. А Цані? Своїй найстаршій, яка так зневажала матір?
Цані, богині вогню, Нія подарувала голод.
Нескінченний голод.