Джек у гніві продирався крізь натовп, обличчя його швидко червоніло, а гості навколо сміялися.
Проте, коли Джек простягнув руку до капелюха, Блазень, крутячи його на пальці, відступив і перевернув догори дном.
— Однак зачекайте. Здається, там усередині щось є. Сюрприз? Подарунок? — Він заплющив око й зазирнув у середину капелюха. — А! Схованка!
Блазень ледве не по плече засунув руку в капелюх — значно глибше, ніж сам берет, а коли витяг, то тримав у кулаку два довгі пухнасті вуха.
Юрба нахилилася ближче.
— О господи, вуха й вусики, — пробурмотів Блазень. — Як банально. Якби я знав, що це тільки кролик, то лишив би його там усередині. Але що зроблено, те зроблено…
Коли Блазень потягнув за вуха, виявилося, що вони належать нікому іншому, як самому церемоніймейстеру, Білому Кроликові. Він виліз із берета, відпльовуючись, із виряченими очима, не в змозі збагнути, як опинився там посеред балу.
Кетрін затулила рота рукою, щоб не пирснути вголос, бо леді так не поводяться.
— Та я… та я… ніколи, — забурмотів Кролик, затинаючись і перебираючи лапами, поки Блазень садив його на підлогу. Він випростався з рук Блазня, поправив блузу й засопів. — Яке нахабство! Я доповім Його Величності про цей кричущий вияв неповаги!
Блазень вклонився:
— Дуже перепрошую, пане Кролику. Я зовсім не хотів вас образити. Дозвольте мені загладити провину щирим подарунком. Безперечно, там має бути ще щось…
Джек знову потягнувся за своїм беретом, але Блазень безтурботним рухом висмикнув капелюх убік і потрусив ним біля вуха.
— Так, так. Згодиться. — Цього разу він витяг із капелюха дуже гарний кишеньковий годинник, навіть із ланцюжком. Широким жестом він простягнув годинник пану Кролику. — Ось, будь ласка. І зверніть увагу, що він уже настроєний на правильний час.
Пан Кролик презирливо пирхнув, але, помітивши блиск діаманта на циферблаті, вирвав годинник із рук Блазня.
— Гм… що ж. Я подумаю… побачимо… однак гарний годинник…
Він спробував на зуб гачок, яким годинник кріпився до ціпка і, вочевидь дійшовши висновку, що це справжнє золото, поклав його в кишеню. Кинув ще один невдоволений погляд на Блазня і зник у натовпі.
— А це вам, спритний Джеку. Поспішайте![2]
Блазень простягнув Джекові капелюха, а той вихопив його в нього з рук і насунув собі на голову.
Блазень стрепенувся й здійняв палець:
— Може, варто було б…
Джек вирячив очі й знову зірвав із голови капелюха. На голові в нього стояла запалена свічка в срібному свічнику. Полум’я вже встигло пропалити в береті дірку.
— Агов! Я намагаюся трохи поспати! — закричала свічка.
— Перепрошую. — Блазень простягнув руку і згасив полум’я пальцями в чорній рукавичці. Навкруг Джекової голови заклубочився дим, а його здорове око почало сіпатися.
— Цікаво. Я був упевнений, що це ви стрибатимете над свічкою, але насправді все догори дриґом.
Гості корчилися від реготу, дехто так сміявся, що не почув лункого каркання крука, який раптом зірвався з люстри й полетів до них. Кет злякано відступила, коли птах пронісся повз неї, ледве не зачепивши за вухо, і опустився Блазневі на плече. Блазень і оком не моргнув, коли воронові кігті впилися йому в блузу.
— Наостанок проявімо трохи мудрості й побажаймо всім доброї ночі. — Блазень зняв капелюх і показав його юрбі. — Завжди перевіряйте ваші капелюхи, перш ніж надягати. Ніколи не знаєш, що може ховатися всередині.
Дзвіночки задзвеніли, коли він розвернувся на підборах, щоб краще бачити всіх гостей.
Кетрін мимоволі випростала плечі, коли він повернувся в її бік і… здається, підморгнув? Та ні, мабуть, їй примарилося.
Його рот сіпнувся в кривій посмішці, а потім перед її очима його тіло повністю розчинилося в чорнильній темряві. За мить Блазень перетворився на крилату тінь — другого крука.
Два птахи зметнулися до вікна й зникли.
РОЗДІЛ 5
УСІ ТІЛЬКИ Й ГОВОРИЛИ, що про нового придворного блазня. Гості забули навіть про танці, коли помітили, що на папірцях, які вкривали підлогу, зображені не лише чирвові сердечка, але подекуди й чорні бубни, червоні піки, білі трефи. На декому був темний силует ворона. На решті — корона, скіпетр, крислатий блазенський капелюх. Дехто з гостей почав гру, хто назбирає більше різних картинок, і розшукував ті, яких ще не мав.
Кет ще ніколи не бачила, щоб Король-хихотун був такий веселий і щасливий. Навіть із протилежного кінця зали до неї долітав його пронизливий голос, який вимагав, щоб гості сказали, що це справді була найдивовижніша вистава в їхньому житті.
2
Відомий англійський дитячий віршик:
Jack be nimble,
Jack be quick,
Jack jump over the candlestick.