Друга частина відповіді Керролла ще цікавіша: «…і його ніколи не ставлять неправильним кінцем уперед». На перший погляд, нісенітниця, правда? Ні, просто гра слів і сенсів.
По-перше, Керролл свідомо написав слово never («ніколи») з помилкою, як raven тому що це raveп («ворон»), написане навспак (щоправда, надто старанний редактор не помітив цього й виправив на never, і дотепна гра слів була втрачена в кількох наступних виданнях).
По-друге, стіл не ставлять неправильним кінцем наперед, бо письмові столи у XIX столітті робили похилими в напрямку того, хто за ними сидітиме. До того ж столи мали отвори для чорнильниці й заглибини для паперу й нотаток. Плюс передня частина столу часто мала вигляд суцільної дошки. Ну і як сидіти за «неправильним» кінцем такого столу?
Отже, і за письмовим столом треба сидіти з «правильного» кінця, і слово raveп («ворон») не слід перевертати навспак, бо буде nevar замість never, і сумлінний редактор рознервується та виправить, не помітивши каламбуру.
Протягом багатьох років поспіль читачі й шанувальники Керролла пропонували інтерпретації й розгадки цієї головоломки. У Розділі 18 цієї книжки Капелюшник відповідає: «Тому що вони обидва мають чорнильні пера» — Because they both have quills dipped in ink. (Це спростило завдання й дало змогу в перекладі так відповісти на змінене попереднє питання «У чому різниця між вороном і письмовим столом?»: «Бо один має чорнильні пера, а другий пера для чорнил».)
Авторка розповідає, яка була горда, що придумала саме таку розгадку, хоч потім дізналася, що не першою до неї додумалася. Ця відповідь належить Девіду Б. Джодрі-молодшому, її подано в анотованому нью-йоркському виданні «Аліси» 1999 року разом із багатьма іншими блискучими й дотепними відповідями, запропонованими протягом багатьох років.
Марісса Маєр також зауважує, що серед інших вдалих пропонов її улюблена належить Тоні Вестону, який 1991 року виграв конкурс журналу The Spectator на кращу розгадку Керроллової загадки: Because a writing-desk is a rest for pens and a raven is a pest for wrens — «Тому що письмовий стіл — це відпочинок (rest) для ручок (репs), а крук — це пошесть (реns) для корольків (wrens)».
Тепер щодо Ворона.
Письменниця зізнається, що не змогла втриматися, щоб не познущатися в романі з творчості ще одного видатного автора. Більшість реплік Ворона навіяна поемою Едґара Алана По «Ворон», а подекуди то прямі цитати з неї. Звісно, читач вільний на власний розсуд інтерпретувати цього персонажа, але авторка сподівається, що її Ворон — той самий птах, який дошкуляв убитому горем оповідачеві в класичному творі По. Поему «Ворон» вперше опублікували 1845-го, за двадцять років до «Аліси в Дивокраї», тож таким часовим збігом було просто годі знехтувати. (До речі, 1914 року один із читачів журналу пазлів і кросвордів Sam Loyd’s Cyclopedia of Puzzles запропонував відповідь на загадку Капелюшника: «Because Poe wrote on both». Її можна перекласти так: «Тому що По писав ПРО одного За другим».)
Нарешті, Марісса Маєр сподівається, що читачі, шанувальники й дослідники пробачать їй свавільне поводження не тільки із сюжетом та персонажами Керролла, але також із суспільними правилами й нормами Вікторіанської Англії. Пробачать неточності, ба навіть пояснять їх творчою свободою, і дух Льюїса Керролла не образиться, а натомість отримає задоволення від її скромної спроби докладніше розповісти про створений ним божевільний, ексцентричний, химерний світ.
Зрештою, це Дивокрай.
ПОДЯКА
НАЙПЕРШЕ хотіла б висловити шану та вдячність Ґреґорі Маґвайру за фантастично прекрасні романи про Злу Відьму Заходу [31] (Wicked: The Life and Times of the Wicked Witch of the West) і Бридку Сестру Попелюшки [32] (Confessions of an Ugly Stepsister), що надихнули мене написати цю книжку. Багато років тому в ресторані ми з моїми літературними агентами балакали про злих казкових персонажів, і я сказала: «Хотіла б, щоб Ґреґорі Маґвайр написав книжку про Чирвову Королеву». А моя агентка з продажу авторських прав за кордон Шеріл Пайнтка подивилася на мене й зауважила: «Маріссо, а чом би тобі самій її не написати?» Тож я дуже вдячна Шеріл, яка допомогла помітити очевидне, та чудовій Джил Ґрінберґ і всій команді її агенції Jill Grinberg Literary Management за постійну підтримку, мудрість та ентузіазм.
Я надзвичайно вдячна Джин Фейвел, Ліз Сабла й дуже-дуже багатьом відданим і талановитим людям, що працюють у видавництві Macmillan Children’s Publishing Group, — за віру в мене й за те, що так пишаються своїми книжками. Для мене величезна радість працювати з вами.
31
Історія Злої Відьми Заходу з книжки Лімана-Френка Баума «Чарівник країни Оз». У відомому переказі Олександра Волкова «Чарівник Смарагдового міста» її звуть Бастінда.