Лише трон Кепа залишався нерухомим, поки всі не порозсідалися, лишивши вільними два місця по обидва боки від господаря для Джеста і Кетрін.
Кетрін почувалася так, ніби бере участь у грі, правил якої не знає. Вона зібралася сісти.
— Ні, міледі, сідайте сюди.
Джест присунув до неї стілець ліворуч від Кепа.
Кеп пирхнув і тростиною зсунув циліндр на потилицю, дивлячись на Кетрін, яка сіла на запропоноване місце, випрямивши спину, і розгладила спідницю на колінах.
— Джест не впевнений, що ви витримаєте товариство таких пройдисвітів і хуліганів, як ми.
Джест глянув на Капелюшника спідлоба. Проходячи за його троном, Блазень нахилився і сказав йому на вухо:
— Вона наша гостя. Я привів її сюди не для того, щоб розважати тебе.
Кетрін склала руки на колінах і спробувала бути люб’язною.
— Помиляєшся, Джесте, — сказав Кеп із глузливою посмішкою, не зводячи очей з Кетрін. — Тут усі для того, щоб розважати мене.
— Що ж, гаразд. Дозволь мені.
Джест зірвав капелюх у Кепа з голови і високо підняв, тримаючи в руці, поки Кеп намагався його забрати. Джест засміявся, став на стілець, а звідти на стіл. Дерево рипнуло під його чоботами, задеренчали чашки та блюдця.
Кеп невдоволено зітхнув, хоча кутки його вуст ледве помітно ворушилися, знову закинув ноги на стіл і взяв у руки свій чай. Кетрін помітила Ворона, який досі сидів на погрудді клоуна, майже невидимий у тіні. Він нахилив голову й дивився, як Джест дефілює по столу.
У кімнаті запанувала тиша. Кетрін усім тілом напружилася в очікуванні й нахилилася вперед, зціпивши пальці на колінах.
Обминувши розкиданий посуд, Джест зупинився в центрі стола. Він тримав циліндр високо, щоб бачили всі. Потім одним помахом закрутив його, як дзиґу, і опустив руки. Капелюх залишився висіти в повітрі.
Кетрін закусила губу й не наважувалася навіть моргнути.
Джест постукав себе по грудях і відкашлявся. Потім він заспівав, неабияк здивувавши Кетрін.
— Ти світи… мій кажанок [15].
Її уста мимоволі затремтіли від знайомих звуків колискової, хоча Джест сповільнив темп і змінив ритм так, що пісня стала більш схожою на серенаду.
Він співав упевнено, але тихо. Голос звучав сильно, але не всевладно.
— Найясніший між… — він стукнув пальцем по краю капелюха, який і далі крутився, і той перевернувся догори дном, — …зірок.
Зграя кажанів стрімко здійнялася в повітря. Кетрін пригнулася, коли вони неслися крізь кімнату. Їхній скажений писк заповнив крамницю, крила тріпотіли так, що здійнявся вітер і скуйовдив їй волосся.
Гамір перекрив голос Джеста.
— Тебе з неба виглядаєм…
Кажани закрутилися по кімнаті в шаленій круговерті, а в центрі цього живого циклону опинився стіл. Вихор почав згущатися навколо Джеста. Незабаром його вже не було видно за масою тіл, що билися, верещали й тиснули. Щільніше та щільніше.
У Кетрін здавило груди, коли торнадо кажанів розвернулося, як один, і ринуло до розчиненого вікна, залишивши позаду циліндр Кепа, що криво сидів на чайнику. Джеста натомість не було і сліду.
Її серце калатало. Гості за столом почали перешіптуватися. Вони шукали під столом, під циліндром і навіть у чайниках, але Джест зник.
— Яке нечуване нахабство! Отак покинути вас. Віддати мені на поталу.
Вона подивилася на Кепа.
Він поставив чашку на блюдце й підморгнув їй.
— Джест завжди мав слабість до головоломок.
Пригладивши волосся, скуйовджене кажанами, Кет намагалася приховати знервованість, яку викликав у ній Кеп.
— Ви давно знайомі?
— Багато років, серденько. Я порахував би, скільки саме, але я так заборгував перед Часом, що, напевно, підрахую все неправильно.
Вона наморщила лоб.
— Це головоломка?
— Так, якщо хочете.
Не знаючи, як відповісти, Кет простягнула руку до чашки, але побачила, що вона повна перламутрових ґудзиків.
— Джест загадав одну загадку на балу, — сказала вона. — У чому різниця між круком і письмовим столом?
Кеп розреготався, закинувши голову.
— Тільки не це! Іноді здається, що він навіть не намагається докласти хоч якихось зусиль.
— Я не знала, що це стара загадка. На балу її ніхто не знав, і нас усіх дуже розвеселила відповідь.
— За всієї поваги, міледі, щоб розвеселити шановне панство, потрібно дуже небагато.
Вона подумала, що він, мабуть, має рацію — передусім стосовно Короля. Однак Кеп сказав це так, ніби то була вада, за яку має бути соромно, але вона не вважала, що це правда.
15
Twinkle, twinkle, little star,
How I wonder what you are!
Up above the world so high,
Like a diamond in the sky.