Він знизав плечем.
— Він пасуватиме до кольору вашого обличчя, серденько. Як щодо цього?
Він вказав на крислатий капелюх, весь у рюшах та оборках із темно-червоного шовку, прикрашений пагонами білих і жовтих маків. Кет зморщила ніс. Це був чудовий капелюх, але зовсім не той, що вона вибрала б для себе.
Однак поряд висів білий кухарський чепець із широкими чорними стрічками. Кетрін зірвала його з дерев’яного гачка й надягла на голову, не встигнувши передумати.
— А, капелюх для несподіваних рішень. — У Кепа звузилися очі. — Цікавий вибір.
Коли вона наважилася поглянути на Джеста, він не звернув уваги на капелюх, а лише знову простягнув їй руку.
Кет затягнула чорні стрічки під підборіддям, і Джест допоміг їй зійти на стілець, а звідти на стіл.
Поки Кет вибирала капелюх, у крамниці панувала тиша, що разюче відрізнялося від хаосу, до якого вона вже звикла. Гості дивилися на неї, принишклі від цікавості.
Кет і самій було цікаво. У неї почали тремтіти руки.
Вона знайшла місце серед розбитого посуду та розкиданого печива і глибоко вдихнула, оглянувши застиглі в очікуванні обличчя. На неї дивилися вузькі зміїні очі, і ящерині з подвійними повіками, і вирячені риб’ячі. Поділ її спідниці був мокрий від розлитого чаю й увесь у крихтах печива.
— Заспівайте пісню, чарівна леді! — запропонував Лев. Над його гривою на каруселі гарцювали поні. — Заспівайте нам старовинну баладу!
— Ні, краще станцюйте. Може, якийсь балет?
— А чи вона вміє подавати чай, як гейша?
— Або малювати пальцями ніг?
— А перекидатися колесом?
— А ворожити?
— Язиком зав’язати черешок вишеньки у вузол?[16]
— Не кажи дурниць, це неможливо!
— Кетрін.
Вона обернулась і побачила, що досі тримає Джеста за руку. Він усміхнувся, але в його погляді було занепокоєння.
— Ви не мусите цього робити.
Вона подумала, чи йому, бува, не соромно за неї, або за себе, що привів її сюди. Даму. Шляхетну леді з тендітними ручками й пустою головою. Недостатньо божевільну, щоб бути гідною участі в Кепових чаюваннях.
Вона висмикнула руку й повернулася обличчям до Капелюшника. Його ноги знову були на столі, а пальці гралися з краваткою.
Її батько був відомий на все Королівство як майстерний оповідач. У її родині цей дар передавали з покоління в покоління, але він якось оминув її. І тепер Кетрін щосили намагалася пригадати одну з його оповідок. Таку, що могла б зачарувати цю свавільну зграю. Таку, від якої заплакали б хмари, а гори встали на коліна.
— Колись… колись давно… — почала вона, але зупинилася, бо слова застрягли в горлі.
Вона витерла вологі долоні об спідницю і відчула, як щось хруснуло в кишені.
У неї тьохнуло серце.
— Була собі… була собі дівчина. Вона була донька маркіза.
Кеп скривив рота.
— Хоч її виховували як леді, — продовжувала Кетрін, обводячи поглядом зачарованих гостей — або принаймні гостей, що хотіли й чекали зачарування, — і вчили всьому, чому належить вчити леді, по-справжньому добре їй вдавалося одне. Це не було щось особливе або важливе, і навіть не щось обов’язкове для леді, але те, що дуже, дуже їй подобалося.
Вона опустила руку в кишеню й витягла пакетик із макаронами. Вощений папір за день зім’явся, але пакунок, зв’язаний мотузкою, не розвалився. Гості за столом подалися вперед.
— Я… — вона вагалася. — Розумієте, я вмію готувати солодощі.
— Вона сказала «молодощі»? — пробурмотіла стара дама. — О господи, моя молодість збігла вже давно, авжеж раніше, ніж цього року.
Кет усміхнулася.
— Ні, солодощі.
Вона розгорнула папір і показала всім п’ять макаронів, які трошки розкришилися по краях, але залишилися цілими.
За столом запала тиша.
— Це справді несподівано, — протягнув Кеп, підозріло зсунувши брови. — Але що вони роблять?
Кетрін не опускала руку.
— Вони нічого не роблять. Від них ви не зменшитеся й не збільшитеся. Але… я дуже надіюся, що вони принесуть вам трохи радості. Це мав бути мій подарунок Королю, але… я відволіклася. Забула віддати їх йому.
Вона не наважувалася подивитися на Джеста.
— Подарунок Королю? — сказав Кеп. — Звучить обнадійливо.
Він махнув тростиною в бік Зайця, і той простягнув лапу та взяв у Кет макарони. Вона видихнула полегшено, коли віддавала їх. Вона досі тремтіла від хвилювання.
Зай Єйтс виклав макарони на тарілку й один за одним якомога акуратніше розрізав кожне тістечко. Вони кришилися й потріскували під ножем. Гості скупчилися впритул, спостерігаючи, як із них височується крем і прилипає до паперу.
16
Ідеться про старий трюк, яким бавляться відвідувачі барів у США та Британії — зав’язати язиком у вузлик черешок вишні з коктейлю. На сленгу це означає «вміти добре цілуватися, вправно користуватися язиком під час сексу».