— Ви збиралися дати йому інший капелюх, щоб знову перетворити його на звичайну черепаху?
Кеп змахнув рукою в повітрі.
— Ви так нічого і не зрозуміли. Утім, це не ваша справа.
— Однак ваші капелюхи справді змінюють людей. Я бачила це на власні очі. Я це відчула. Вони небезпечні, Кепе. Ви мусите припинити!
Вони дивилися одне на одного, як вороги на полі бою, Кет чула биття свого серця в напруженій тиші.
Кеп першим відвів погляд. Він розвернувся, підійшов до свого стільця і впав на нього, склавши руки на животі.
— Мої капелюхи цілком безпечні, і я не дозволю вам поширювати такі ганебні чутки.
Його губи витончилися в нитку.
— Але вони особливі. Вони не схожі на жодні інші капелюхи в Королівстві Чирвових Сердець. Крім того, я вже казав, що походжу з давнього роду дуже вправних капелюшників.
— Мені не цікава реклама вашого бізнесу.
— Ви поставили запитання. Я на нього відповідаю.
— Будь ласка, робіть це лаконічніше.
Він зверхньо посміхнувся.
— Що ж. Гаразд. Так, вони змінюють людей. Вони роблять їх кращими. Однак це не означає, що мій капелюх винний у тому, що сталося із Черепашком. Ви задоволені?
— Анітрохи. Як ви це робите?
— Нічого я такого не роблю. Просто майструю мої витвори з… особливих матеріалів.
— Особливих?
Кеп так довго дивився на Кет, що вона почала сумніватися, чи збирається він узагалі відповідати на запитання. Нарешті Капелюшник сказав:
— Усі матеріали, з яких виготовлені мої капелюхи, походять із земель Чорної й Білої Королев.
По її спині пробіг дрож.
— Ну звісно. Ви ж із країни Шахів, як Джест із Вороном.
У нього звузилися очі.
— Це він вам розповів?
— Так. Тому що він довіряє мені.
У Кетрін зірвався голос, і вона помітила спалах роздратування на обличчі Кепа.
Він стиснув щелепи, але, здається, вирішив не давати волю гніву. Відкинувся на спинку стільця й змахнув ворсинку із жилетки.
— Певен, що він мав причини розповісти вам так багато. Але я родом із країни Сердець. Зростав у капелюшній крамниці батька, поки його передчасний кінець не спонукав мене шукати щастя деінде, щоб самому уникнути подібної долі. Я знайшов його у країні Шахів.
— Але… як? Як ви туди потрапили?
Він знизав плечима.
— Через лабіринт, дзеркало, колодязь… до того ж нестерпний розпач. Це все не так важливо. Важливо те, що під час подорожі я дізнався, як уникнути божевілля, цього прокляття мого роду, а також як стати найвидатнішим із капелюшників, які будь-коли жили по обидва боки Дзеркала.
Кеп почав розглядати свої нігті.
— Там я зустрів Джеста, а він представив мене Білій Королеві й познайомив із Зайцем. Я був бідний та одинокий, але Білий Король дарував мені титул пішака й призначив нас із Зайцем своїми гінцями [25]. Ми почали обходити кордони бойовища й передавати листи від одного Королівства до другого. Під час наших подорожей я знаходив різні речі та матеріали, з яких, повернувшись, створював капелюхи для Білої Королеви. Я збирав камінці, і квіти, і кістки, і поступово завойовував собі ім’я. Я став не просто пішаком і гінцем, а капелюшником. Найкращим із капелюшників.
— Я не розумію, — сказала Кет. — Ви втекли туди, щоб уникнути долі вашого батька й не збожеволіти. Тож навіщо ви знову стали капелюшником?
Кеп підніс палець.
— У цьому вся й штука. Розумієте, у країні Шахів Час плине інакше.
Він витяг із кишені годинник і тримав його над письмовим столом, гойдаючи, як маятник.
— Іноді Час іде вперед, а іноді назад, інколи він плине швидко або повільно, а тоді взагалі зупиняється. Однак доки я рухаюся, завжди рухаюся в напрямку, протилежному тому, куди рухається Час, він не може мене знайти, а отже, я не можу зустріти свою долю.
Його голос звучав дивно, майже суголосно з тихим тіканням годинника, і Кет укотре подумала, що Кеп, мабуть, уже збожеволів, попри всі свої слова.
Вона відігнала ці думки, вирішивши дослухати його розповідь до кінця.
— Але тепер ви повернулися до країни Сердець.
— Так, повернувся.
Він схопив годинник у кулак і засунув назад у кишеню.
— Джестові й Ворону був потрібен провідник через Дзеркало, а Королю з Королевою — посланець, щоб повідомляти про хід їхньої…
Він замовк, вагаючись.
— Місії, — підказала Кет. — Джест розповів мені, що вони тут із місією, яка має зупинити війну.
Вираз Кепового обличчя на мить знову став невдоволеним.
— А Джест розповів вам, у чому полягає ця місія?
25
Див. сьомий розділ «Аліси в Задзеркаллі», де Капелюшник і Заєць з’являються як пішаки-гінці Білого Короля.